^ ') Про послугу, надану Стефану IV його герольдом, та нагороду за кс переказ каже наступне: під час битви між молдаванами і вдернами 16-го марка 1488 р.) під Стефаном, що особисто розпоряджався «кіп, був убитий кінь. Герольд ІІурнг, який перебував у п'є рої битви поблизу воєводи, перший запропонував Стефанові свого коня і, жаа полегшити сісти на нього (Стефан був не високого зросту), став а коліно, говорячи:.дозвольте, господарю, служити мені замість * орки*. Стеш, ставши однією ногою на коліно Іурига і скочив на коня, відвіяв своєму герольду: з юрки я зроблю тебе пагорбом. Під час бвт-і Пурнг ні на крок не відставав від свого пана. ®*у вдалося Ткатися з самим вождем угорського війська Браїутом, убити його я феся голову Стефану. 'Повернувшись до Сучави воєвода закликав Пу-Ріг *, в присутності всього свого двору, сказав еіу:.ти тимчасово був тебе в могилу (тобто пагорб) і відтепер ти називати етик яменем.
Що стосується суворо історичних свідчень про прізвище Могил*, то вони не сягають далі половини XVI століття і при цьому не відрізняються особливою повнотою. З пам'ятників того часу ми дізнаємося, що дід Петра Могили Іоанн (у чернецтві Іоаннік) був логоєтом землі молдавської *), відрізнявся військовою хоробрістю і був у шлюбі з дочкою господаря Марією, від якої мав трьох синів: Єремію, Гаврі. Перший був досить довго господарем молдавським 2), другий молдавським митрополитом 8), а третій, Симеон, спочатку полководцем і близько року воєводою волоським, та був якийсь час господарем молдавським 4). Наш знаменитий митрополит Петро Могила був одним із п'ятьох синів останнього 6).
- 3 коня, я винагороджую тебе за це п'ятьма вотчинами. Ти приніс мені голову Крайота, я вітаю тебе з посадою великого армаша і віддаю тобі заміж дочку пиркалаба (коменданта) румунського, якого вбили угорці". (Див. „Румунські господ. Молдавія і Валахія в історико-політ. віднош." вид. 1859 р. стор. 76).
¹) Високопреосв. Євгеній (Опис києво-соф. собору, вид. 1825 р. стор. 166), а слідом за ним і інші (Київ, Аскоченського т. I, стор. 108) називають діда Петра Могили волоським князем або воєводою. Це невірно. Іоанн був лише адміністратором, правителем волоського князівства, (całą wołoską prowincyą trzymał w administracyi — Niesiec. Herb. VI) або, за місцевою назвою, логофетом. Дядько П. Могили молдавський воєвода Єремія в грамоті, даній Окульському монастирю, перераховуючи родичів, про свого батька каже наступне: „Іоан. Могила Логофет, що в чернечому житті Іоанникієм наречений" (Chronica Romanului, de Episc. Dunărei de Jos Melchisedec [Хроніка Романа, єпископа Нижнього Дунаю Мелхіседека], вид. București 1874 р. стор. 26).
*) Єремія Могила був молдавським воєводою з 1595 по 1606; хоча, внаслідок політичних смут, і непостійно: 1602 р. на господарському престолі Молдови ми бачимо Стефана Томзу.
3) Був митрополитом у 1587 - 1589 рр.. Відомий в історії, як прихильник релігійної унії з Римом (див. НегЬ. ІЧієзієокієдо (. VI, Тейнера Копателі т. Щ, стор. 46 - 50, Голубинського Нарис істор. прав. церков, стор. 379).