обширний працю „ Російське посольство у Польщу 1673 — 77 У „ Російській Бесіді " між іншим помістив великий працю про Стеньку Галині, про посольстві Потьомкіна 1668 р. та інших. Віснику Європи", де між іншим надруковано його велике дослідження про зносини Росії з Римом в 1845-67 в. та ін. Статті Попова не однакові за ваучним достоїнством, але загальна риса їх - серйозне ставлення до справи. Верхоглядом А. Н. Попов не був ніде ніколи. Також ще однією якістю володів він у повній мірі: умів бути об'єктивним до холодності. В усякому разі — діяльна участь покійного в долях російської освіти, науки та літератури дають повне право на увагу та повагу до потомства.
Програма.
Показання ігумена Феодосія Вас'ковського про стан київських міщан до Богдана Хмельницького.
Між документами на маєтки київських монастирів, переданими у 1837 р. з київської казенної палати до бібліотеки Київської духовної академії, знаходиться копія свідчення Межигірського ігумена Феодосія Вас'ковського, київського старожила, про те становище, в якому знаходилися київські міщани. Показання писано 10 грудня 1699 року, з приводу жалованої грамоти імператора Петра I київському війту Яну Діомідовичу Биковському та міщанам, даної 10 квітня 1699 р., на прохання київського війта та міщан, на деякі нерухомі майни монастирям. Бажаючи показати несправедливість прохання київського війта і міщан і відстояти недоторканність монастирських майнов, Межигірський ігумен Банковський написав своє свідчення з тією цілією, щоб довести, що київські міщани, до війни Богдапа Хмельницького, тепер ідуть на майна і жаловані грамоти, позитивно не мали жодних прав під час польського панування у краї.
„Я грішний ієромонах Феодосій Баськовський, ігумен недостойний монастиря загальножильного Преображенського Межигірського київського, з милості Божої застаю на ігуменстві Межигірському тридцять років і один, а від рождепію мого маю сімдесят і шість років,
ДОДАТОК.