еллінського діалекту через три роки, сам же нікого не вчив; за природою говорить, читає і пише грецькою. Пострижений у червні 1773 року травня 9 синайських гір в обителі Преображенської; послух проходив при домі синайських гір преосв. архієпископа Кирила економічне, — 1773 травня з 9-го, — 777 років грудня по 26-те,— а того року визначено цим преосвященним Кирилом в києво-грецький монастир за старості тоді колишнього в оном ігумена Григорія управителем, а за помертвим. Гавриїлом, митр. київським, в той києво-грецький монастир 1783 р. березня 10 ігуменом, в якому чину і нині перебуває. Справи до нього жодного не стосувалися. Від народження йому 37 років". Проти імені рукою преосвященного київського зазначено: „до послуху надалі здатний".
Але міркуванні всіх обставин, св. синод указом від 16 липня 1786 р. на ім'я митроп. київського Самуїла, визначив: „ігумена Якова провести в архімандрити києво-грецького монастиря, а недостатнє в ньому число ченців поповнити поки зайвими ченцями інших київських монастирів, з тим що якщо згодом прийдуть на перебування в києвогрецькій ченці повинні поступитися місцем грецьким”.
Визначення св. синод було виконано. 6 серпня 1786 року ігумен. Яків був зроблений в архімандрити, причому — (доносив св. синоду митр. Самуїл) — „за відсутністю в грецькому монастирі для священнослужіння архімандричного ризничних речей, забезпечений оними з скасованого кину там архім. До рапорту митрополита був доданий і реєстр речей для священнослужіння архімандричного, переданих з кирилівського в грецький монастир, які були: чотири митри, мантія архімандриччя червоного канавоту, палиця архімандричий і чотири наперсні хрести.
Червона мантія привернула до себе увагу св. синоду. В указі від 30 верес. 1786, на ім'я митрополита Самуїла, містилося наступне: „св. синодом вбачено, що архім. Якову між іншими ризничними речами видана мантія архімандрича червоного канавату, яких архімандритам вживати заборонено; для того, якщо справді та дана архім. Якову мантія є червоного кольору,
НАЧЕРКИ З ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ У ХІІП СТОЛІТТІ.
яку від нього архімандрита відібрати і вжити на інші ризничні речі на розсуд преосвященного, — а йому, архімандриту, велети носити мандію чорного, а не іншого кольору неодмінно. А притому впоратися: чи й в інших тамтешніх монастирях подібних до цього непристойностей, і якщо виявляться, то вживання їх негайно припинити і св. синоду про все те репортувати“.
Митр. Самуїл від 28 жовтня того ж року репортував, що червона мандія створена помилкою переписувача; насправді ж мандія чорного кольору і свідчена їм самим.
IX.
Останні долі києво-міжшорського монастиря ').