Залишалося ще вакантним місце архімандрита києво-печерської лаври. Св. синод, викликаючи до Петербурга Тимофія Щербацького, разом із тим наказав собору лаври представити кандидатів на архімандрію, бажаних лаврською братією. Лаврська братія, як видно, немало думала про києво-печерську архімандрію, бо представлені були кандидатами такі особи: „преосвященні синодальний член Платон (Малиновський), архієпископ крутицький, та Сильвестр (Булябка) єпископ костромський, та Києво-печерської лаври із соборних лікарняного тієї лаври монастиря намісник, ієромонах Іакінф Максимович: новопечерських монастирів — Свенського намісник Лука, та Зміївський ігумен Самуїл Рубчановський". Св. синод, представляючи Імператриці доповідь про лаврських кандидатів, вважав за потрібне додати і свою думку, не зовсім згідну з лаврською. „Оте з архієреїв на архімандрію обрання вчинено св. отців правилам і чину всієї православно-східної церкви вельми супротивно. А хоча ж і інші з духовних осіб вищепоказані тільки з одних тієї ж лаври соборних кандидатами ж представлені, але Синод же угледів найдостойнішого тієї ж лаври із соборних типографа ієромонаха Веніаміна Фальковського, а за ним уже Свенського монастиря намісника ієром. Луку. А оскільки завжди такі приклади були, що на ту архімандрію в кандидати обирані бували й з інших монастирів, задля того і нині тим же прикладом Синод слідуючи обрав таких кандидатів: київської єпархії братського богоявленського монастиря архімандрита і київської академії ректора Сильвестра Ляскоронського, Слуцького монастиря архімандрита ж, що вже через чималі літа в Польщі в захисті благочестя трудиться, Йосипа Оранського".
Імператриця указом від 15 березня 1748 р. визначила києвопечерським архімандритом останнього і представлених кандидатів Йосипа Оранського, який, за розпорядженням св. синоду, і дол-
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
ж еп бити з'явитися до Петербурга, ймовірно для лшго уявлення імператриці.