Розпорядження синоду не сподобалося м. Арсенію. Він бажав собі вікарія для літургіса, а св. синод рекомендував йому кандидата, який, за своїм становищем і своєю службою, міг брати участь у єпархіальній адміністрації. Тому митрополит відповідав, від 16 квіт. 1762 р., що він допускає Гедеона Слонімського бути настоятелем києво-миколаївського пустельного монастиря, а про вікаріатство Гедеона повідомить згодом. Зі свого боку й Гедеон Слонімський, помічаючи холодність до себе київського владики, не поспішав їхати до Києва і продовжував ректорство в московській академії. Так минуло близько двох років. Нарешті синод дав Гедеону суворий запит, заради чого він не їде до Києва до місця призначення. Гедеон, відгукуючись на хворобу, між іншим відповідав, від 7 липня 1764 р., що він очікував прибуття св. синоду з Петербурга в Москву тобто,— кажучи іншими словами, очікував можливості вирушити до Києва вже в сані архієрзя.
Але архієрейства Гедеон не отримав. Суворий указ св. синода змусив його вирушити до Києва та прийняти настоятельство
*. О. ТЕРНОВСПЙ,
у ннколаївсько-пістинпому монастирі. А уявлення про вікаріатство Гедеона з боку київсв. митр. Арсенія зовсім не було.
V.
Кандидати на київську митрополію 1770 року').
8 червня 1770 р. помер митрополит київський Арсеній Могилянський. Щодо заміщення спорожнілої кафедри була представлена імператриці Катерині ІІ-а наступна всепіддана доповідь синоду — від 23 серпня 1770 р.
Київська єпархія, не маючи єпархіалного свого пастиря, нині складається свято, а через ім'яне 1721 р. лютий. 14 дня указу' має Синоду на вакантні місця представляти В. П. В-ву до твору в архієрея по два кандидати.
Тому Синод у переведенні в зазначену київську єпархію судить бути гідними нижче наступних, а саме: преосв. Георгія, архієпископа білоруського, і синодального члена преосв. Опанаса, тобто ростовського, які обидва з малоросіян досить вчені. Більше все зраджує і Високе В. І. В — ства благовоління.
Підписали: Гаврило а. Петербурзький.
Інокентій е. Псковський.
Гавриїл е. Тферський.
Платон архім. Тр. Сергій. лаври.
Андрій протопоп Преображенський.
06. Секретар Мих. Остолопів.
Але ні Георгій Кониський, ні Афанасій Вольховський не удостоївся монаршого обрання. На київську митрополію 22 вересня того ж року було визначено, що підписалася першою під вищезапропонованою доповіддю, Гавриїл Єреєнецовський, архієпископ петербурзький, який був на київській митрополії майже 13 років (18 серпня 1783).
*) З архівних справ найсвятішого Синоду.
НАЧЕРКИ З ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ У ХТІІІ СТОЛІТТІ.
VI.
Нізького слів про Павла Єонюскевича, митрополита Тобольського, в києво-печерській лаврі почиваючому.