КНЯЗЬ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ СКОПІН-ШУЙСЬКИЙ.
і третій - Літопис про заколоти і руйнування. Московський. держ. 2-ге вид. 1788 р.), представляє власний виклад події, що розглядається. Нам відомі вже вказівки його на ворожнечу між Шуйським та Скопіним, на підозри про прагнення Скопіпа до престолу та на раду Делагарді Скопіну, щоб він поспішив вийти з Москви. "У малому ж часі, говориться далі в 1-й реД., впаде в недугу тяжкий, теж піде кров з носа, тому й преставнся. Усі, що існують па Москві сотвориши про нього плач великий... Багато ж глаголаху, що він отрутою напоєний був від тітки своєї" (Час. 114). І так, пачальпий літописець повідомляє тільки, що хвороба Скопіна супроводжувалася кровотечею ("тому і преставнся"), і що в Москві багато хто приписував смерть отрути; від себе він нічого не додає. Але перед тим він натякнув на можливість такого результату, вказавши на ворожнечу Шуйських до свого племінника. 2-я і 3-я редакції згодні між собою, а виписку з останньої (Летоп. про матежи) ми навели вище. Але, після викладу справжньої події, автор цієї розповіді додає вже від себе таке міркування: «А справді-то, єдиному Богу звідомо, бо мняху всі люди з тієї ненависті, що гріх заради пашах один одного ненавидю і один одному завидоваху, що бачить кому Бог я дає, га нікому не взяти, всяке звання від Бога честь сприйме, і влада дає Бог, кому хоче» (178, Никон. 132). Спочатку начебто літописець схиляється пояснити нарікання на Шуйських заздрістю до них; але предъпдуиция зауваження про підступах останніх проти Скопіна, які ми також привели у своєму місці, переконують, що він зовсім не щадить Шуйських, і подальший висновок цілком підтверджує його прихильність до Скоппги: „Також н цьому хороброму князю Михайлу Васильовичу дано (то) від Бога бість. Ясно, що літописець вказує на те, що вже одна ворожнеча Д. Шуйського і Скопіна служила для багатьох достатнім підставою до звинувачення в насильницькому вчинку Шуйських н, як би в моралі тим, які заздрять „кому Бог дає хоробрість і розум”, літописець додає: Таким чином, слава залишилася за Скопіним, що хотів і мав право сказати літописець, коли встиг змінитись ряд подій, у яких на частку Шуйських випала настільки
В* С» Іконників)