характером. Це у своєму роді Лузіада московської творчості, де елемент профанний, народний мириться з чернечою думкою. Анахронізми, про які говорять вчені — нібито вони вставлені переписувачами, становлять істотну частину в організмі сказання і тим свідчать, що оповідь несучасна події. Але анахронізми ці природні, легко можна пояснити. Для повноти автору необхідно було окреслити відносини смиренного великого князя до його батька-митрополита всієї Русі. Пам'ять про Кіпріан у XV ст. була свіжа, його пам'ятали як вчительного пастиря і пам'ятали, що він був сучасником Дмитра Івановича. Цього було достатньо, щоб особистість його поставити у Москві під час проводів Димитрія, хоча Кіпріан не був митрополитом під час Задонського походу. Теж сталося і з литовським великим князем. Ягайла не могли так пам'ятати, як Ольгерда, який вів довгу вперту війну з Москвою. Автор повісті не впорався у літописі з роком смерті Ольгерда. Він пам'ятав Ольгерда, як ворога Дмитрієва. Третій анахронізм - це молитва великого князя перед образом Богородиці, перенесеним з Володимира вже за сина його. Під час написання оповіді образ Володимирської Богородиці був невід'ємною і першорядною святинею Москви, і автор, водячи князя з церкви до церкви, надихався по черзі святинями Кремля під власними враженнями. Він не пам'ятав урочистого перенесення ікони з Володимира до Москви. Ще доказ того, що пам'ятник писаний не раніше XV століття.
Відповідно до ідеалу князя благочестивого і смиренного, покірного долям, Дмитро не сміється йти проти Татар. Чи не ті тексти, чи не ті молитви вимовляє він, що у літописному оповіді. Молитви його пройняті смиренністю і в них не видно духу відваги та рішучості. Посилено, наполегливо оповідь наша говорить про те, як завзято Дмитро відхиляв від себе боротьбу з Мамаєм і намагався схилити гнів хана на милість. Ось нарешті зібрався великий князь з духом і пішов на нараду з митрополитом. У цій бесіді автор відчуває словами митрополита чистоту намірів великого князя у війні з Мамаєм і правоту його по відношенню до великих князів Литовського та Рязанського. Війна з Мамаєм набуває характеру релігійного. Хан хоче викорінити віру православну і розорити церкви. Для священної боротьби
ПРО ПАМ'ЯТНИКІВ,