Не такі долі нашої історичної літератури у середні віки. Ми отримали готову писемність спорідненою мовою. Служачи тим самим цілям, яким служив на заході латинська мова, церковно-слов'янська говірка охороняла нашу писемність від вторгнення до неї язичницьких народних елементів. Але народному струменю легше було проникнути в сторінки, писані мовою настільки близькою до народної. Точкою дотику двох елементів церковно-слов'янського та давньоруського служили літописи.
Але наші літописи розгорнулися в повість про минуле тоді,
ІЦ Д «ХРЛЦОВІ)
коли дух християнської та чернечої смиренності панував у літературному шкоді. Внутрішні війни з усіма їхніми діями та навали племен варварських підтримували суворість аскетичного погляду. Зіткнення живого народного елемента з церковним на заході зважилося на користь першого, а на Русні — на користь останнього. Підслуховуючи народні перекази, літописець наш, наскільки міг, приурочував їх, у своєму книжковому світогляді, ніколи не сходив до побутових рис, ніколи не вдавався в живі подрібнення про особистість свою чи навіть свого героя. Скромний, грішний. ний, худий, - він вибачається, якщо впав у помилку;, ім'я. своє вносить рідко на сторінки літопису, та й то лише для того, щоб згадали його в молитвах. Найчастіше він не вважає за потрібне не тільки розповідати про себе, але навіть заявляти про своє існування. Г. Погодін нагадує, що Шдецер віддавав перевагу нашим літописам перед західними через те, що в нік не було нічого навмисного, невірного, що вони писані просто, ясно, без прикрас. Але якщо так, то вони були б наївні, не підпорядковані керівній ідеї і тому дуже поетичні, поетичні як безштучний епос, а цього немає: літописи наші відрізняються простодушністю, але разом з тим і штучністю з ранніх пір. Ясністю і бевъиг.кусственностью відрізняються Новгородські літописи, але вони вже чужі поезії. Це якісь ділові, щоправда, простодушні, але вкрай прозові записи. Без штучності, без школи не виникає писемність, і без керівної ідеї неможливо розвинутись до неї творчості. Поезія проникає в наші літописи в квітучу Київську пору, і ця літописна література замінює нам усе, щоб уціліло від кивких народних переказів. Вона доносить до нас ідеали, якими жида освічена частина суспільства.