викликало не радість, я жаль. Проте минуло вже півтора роки після того, як приходили посли від Ольги, і новий єпископ був незабаром відправлений на Русь. Імператор Оттон, зауважує хроніст, відправив його з пошаною і забезпечив його зі звичайною щедрістю всім необхідним. З єпископом відправлено було ймовірно чимало і нижчих кліриків, помічників у справі проповіді. Що ж зустрів на Русі західний єпископ-місіонер зі своїми супутниками? Хроніка говорить коротко: „Адальберт, присвячений єпископ Ругійський, не мігши виконати нічого з того, для чого був посланий і бачачи, що він попрацював даремно, повертається, і тоді як деякі з його (супутників) на зворотному шляху були вбиті, сам він ледве врятувався. Що було причиною такої повної? місіонером у сенсі католицькому. Після повернення з Русі, він був поставлений на чолі слов'янської місії, - був призначений архієпископом магдебурзьким, з підпорядкуванням його веденню всіх звернених і мають бути зверненими країн за Лабою і Салою. і#паииа, ягід іііогіт-пефііііа) 1). Але саме те, що він був ревним католицьким місіонером, самий характер і дух проповіді були головною причиною його неуспіху. Якщо побоювання політичної залежності від Константинополя і спонукали Ольгу просити єпископа і проповідників у заходу, то її сподівання відокремити справу віри від інтересів політики, при релігійних зв'язках з імперією, виявилися ще невірнішими. Німецька проповідь природно з ім'ям віри, Христа, приносила і Русі, як і західним слов'янам, ім'я папи та імператора, давала відчувати неминучість відомої церковно-політичної залежності Русі від священної Римської імперії. Проповідь західного місіонера загрожувала Русі подвійним ярмом — і церковним від папи, і політичним від німецького імператора. Чи могла така проповідь подобатися народу, який не знав ніякого підпорядкування, пишався своїми геройськими подвигами і наводив; страх на Візантію? Чи могла прийняти таку проповідь свята!
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
ПРО ЛАТИНСЬКІ ПРОПОВІДНИКИ НА РУСІ КИЇВСЬКУ.