Коли дим розвіявся, пошкодження виявились не такими великими, як очікувалося. Стіни будівель збереглися, крім північно-східного кута. Безсумнівно, постраждала внутрішня частина, і справді, були видимі ознаки, які вказували на те, що завдано великої шкоди. Пізніше, десь без чверті на шостій, коли нібито все закінчилося і всі покинули пункти спостереження, пролунала ще одна серія вибухів. З них я ще не встановив ефект. Після вибуху будівель. Форт Константін надіслав одиночний снаряд у бік Франції, тож я припускаю, що перемир’я вважається ідеальним лише після завтрашньої конференції. Fdjruary 29. О 10 годині ранку на Трактир-мосту була жвава й нова сцена.
На його дальньому кінці замайорів білий прапор, а відразу за ним зупинилося кілька живих і двадцять козаків, які супроводжували туди євсійського генерала Тимофля та його штаб. Генерали, з якими М'хо зустрівся, щоб узгодити деталі перемир'я, зайняли два намети, розбиті на смузі зеленого дерева в тильній частині мосту. За кілька хвилин на десяту генерал Барнард і кілька штабних офіцерів спустилися через яр між двома пагорбами, на яких точилася битва на Черній, і переправилися на інший берег річки. Було, мабуть, півдюжини інших англійських офіцерів, приблизно стільки ж французів і набагато більше сардинців. Усі вони перейшли через міст, і між ними та деякими російськими офіцерами виникло щось на кшталт братання — тобто було багато ввічливості та деяке погане ставлення до французької та німецької мов; але, що стосується ведення nmch розмови з нашими московськими друзями, то це була нелегка справа, бо, здавалося, було обопільне збентеження щодо того, на яку тему зупинитися.
Коні були природною темою, і росіяни висловили велике захоплення деякими з присутніх і, ймовірно, були досить здивовані їх гарним станом. Проте найбільшим об’єктом цікавості для нас були козаки в хутряних шапках, навколо яких збиралася старшина, розглядаючи їхню зброю та спорядження і вступаючи в розмову, яка, в більшості випадків, велася знаками. Це були стрункі, жилаві чоловіки, більшість із них досить потворні, верхи на маленьких, грубих, рухливих конях і несли, окрім меча та карабіна, списи без прапорів, довгі чорні древка яких закінчувалися маленькою, але дуже гострою сталевою головою. Здавалося, вони були дуже задоволені знайомством своїх ворогів, а також, очевидно, мали на увазі головний шанс. Одне з перших, що я побачив, це козацький капрал, який пропонував бартер сардинському старшині.