Отримані 50-м з лінії, 3-м зуавським, який атакував їх багнетом, і 82-м, який захопив їх у фланг, колони ворога були змушені зробити демівольт, щоб перетнути канал, і могли уникнути вогню нашої артилерії, лише вийшовши з досяжності, щоб згуртуватися. Протягом дня той підрозділ більше не з'являвся. У центрі боротьба була більш тривалою і відчайдушною. Противник направив дві дивізії (12-ту за підтримки 5-ї) проти Трактирського мосту. Усі з їхньої колони негайно кинулися на міст, а тимчасові проходи вони загородили драбинами, понтонами й мадріерами. Потім вони перетнули Чемайю, траншею наших ліній, і хоробро просунулися на наші позиції. Але, піддані нападу генералів Фошо та Де Файлі, ці колони були розбиті, і вони знову перетнули міст, зайнятий 95-м, і за ним переслідували 2-й зуавський, 97-й з лінії та частина 19-го батальйону егерських пігментів.
Проте, поки артилерія гриміла з обох боків, евсіанці знову сформували колони для атаки, туман розвіявся, і їхні рухи стали чітко помітними. Їхня 5-та дивізія підсилила 12-ту, яка щойно вступила в бій; а 17-й готувався спуститися з висоти Чуліу, щоб підтримати ці дві перші дивізії. Тоді генерал Ербійон наказав підсилити генерала Фошо бригадою Клера і віддав 73-ю як резерв генералу де Файї. Більше того, полковник Форґот розмістив чотири батареї кінної артилерії, що дало йому на цьому фронті загалом сім батарей, які потрібно було використати для нападу на атакуючі маси. У результаті друга спроба росіян, незважаючи на її енергійний характер, виявилася марною проти нас; і вони були змушені відступити з великими втратами.
17-та російська дивізія, яка спустилася, викидаючи великі загони стрільців як стрільців, мала не кращий успіх. Прийнята з великою рішучістю бригадою генерала Клера та половиною батареї імператорської гвардії, переслідуваною зліва військами дивізії Третті, які щільно її тіснили, ця дивізія була спрямована на повторний перехід через Черну, ПОРАЗКА ТВОЇ; РОСІЯНИ. G7 і залишити галс позаду батарей позиції v., яка вишикувалася на висоті, з якої вона почалася. З цього моменту, 9 години ранку, розгром ворога став неминучим. Їхні довгі колони відійшли так швидко, як тільки могли, під захистом значної кількості кавалерії та артилерії. На мить я відчув бажання наказати частині кавалерії атакувати та вирізати залишки 17-ї російської дивізії між мостами Чуліу та Трактир.