З огляду на це обидва слід оглядати щодня. «Що стосується солдатської їжі, я часто спостерігав і скаржився під час пізньої кампанії на легкість і швидкість, з якою готували французькі солдати в порівнянні з солдатами нашої армії». Причина цього недоліку така ж, як і в будь-якому іншому описі — недостатня увага офіцерів до наказів армії та поведінки їхніх людей і, як наслідок, відсутність влади над їх поведінкою. Певних людей з кожної роти слід призначити рубати та привозити дрова; інші, щоб принести воду, а інші, щоб отримати м'ясо тощо, яке потрібно приготувати; і невдовзі виявилося б, що якби ця практика була щоденною, а також була б визначена конкретна година для відвідування обідів і для чоловіків, які обідають, як це має бути, так само, як і для параду, приготування їжі більше не вимагало б незручної тривалості часу, яке останнім часом було встановлено, і солдати не піддавалися б позбавленню їжі в той момент, коли армія могла б вступити в операції з ворогом. «Ви, звичайно, приділите свою увагу польовим вишколам і дисципліні військ.
Дуже бажано, щоб солдати не втрачали звичок маршу, а дивізія проходила по десять-дванадцять миль двічі на тиждень, якщо погода дозволяла, а дороги в околицях розквартирування дивізії були сухими». Автором цієї «наступальної продукції» був Артур Дюк Веллінгтон, і це витяг із циркуляру, доданого всім командним офіцерам дивізіонів і бригад, датований Френадою, 28 листопада 1812 р. Провінція герцога не мала розпитувати про причину «недоліку уваги до людей», на яку він скаржиться, але в службі, в якій у полку є лише два капітани, а всі інші офіцери, крім полковника та майора, — хлопці, які прослужили лише кілька тижнів і мали намір лише пити шампанське, пироги, хороша їжа, полювання на собак і скачки, не дивно, якщо те саме станеться в Криму в листопаді 1855 року.
Sjjero meliora. Було б несправедливо сказати, що британський солдат не має чудової сировини, наданої урядом для нього зараз, і багато полків мають чудові куховарні, побудовані під керівництвом їхніх офіцерів. Мене особливо вразила елегантність і охайність 48-го полку, а бідолашний полковник Унетт з 19-го дуже наполегливо працював, споруджуючи кілька чудових кухонь для свого полку, і навіть винайшов для цієї мети план випікання цегли, виробленої з околиць. Новин дійсно дуже мало. Генерал Сімпсон відмовився від почесної шаблі, подарованої йому султаном, а також від ордена Меджіді, поки не отримає наказ і дозвіл Її Величності прийняти та носити їх.