За милю від Кінбуї-на вода починає швидко обміліти від th-ee сажнів у глибину до кількох футів. Вхід до Херсонської затоки відкриває як би острів Бересне, а раніше мореплавця вели до важкодоступного і звивистого русла за допомогою численних маяків і вогників. Узбережжя добре забезпечене телегіафами. Кілька бідних рибалок живе на піщаних косах біля Бугу, а біля Кінбурна та на берегах річки аж до Миколаєва є кілька великих лікувальних закладів. Це місто (назва якого пишеться нами шістьма різними способами) лежить на східному березі Бугу, на відстані тридцяти п'яти миль від фортів.
Херсонська затока, яка утворюється злиттям Бугу та Дніпра перед тим, як вони протікають через канал між Очакофлом і Кінбурном, дуже мілководна, судноплавство в якій надзвичайно небезпечне і заплутане, а гирла Дніпра, які в невеликому масштабі нагадують витоки Дунаю, нам майже невідомі. Ширина Бугу коливається від трьох з половиною миль до двох миль. вгору, як Ніколаєфі», нижче якого раптовий вузький вигин звужує його ком’юс, прохід якого захищений могутніми спорудами. Його глибина становить близько трьох сажнів, але в руслі, яке петляє з одного берега річки на інший, багато піщаних відмілин, і судно в будь-якому положенні опиниться під прицілом стрільби з обох боків потоку одночасно.
Від Кмбурна до входу в Дніпро понад тридцять миль, а Херсон — на п’ятнадцять миль вище кордону, визначеного Уллом, де великі мараї, через які Дніпро з багатьма мулистими гирлами прокладає собі шлях до моря, перестає бути частиною материка й розчиняється у воді. Люди, які вдома намагаються пов’язати цю експедицію з виступом проти Перекопу, будуть спантеличені, коли побачать, що від Херсона до Перешийка понад п’ятдесят миль, а політ ворона між Кінбурном і Перекопом, коли він пролітає безлюдною Тавридою — безводною, безводною й неживою, — перевищує дев’яносто миль. Кінбурнський форт — це звичайна кам’яна кам’яна будівля, яка встановлює близько сорока гармат, згідно з найбільшими підрахунками, одні лише двадцять, а інші тридцять дві гармати, але на північ від форту на косі, що тягнеться до Очака, росіяни нещодавно побудували дві піщані батареї, точна потужність яких досі не встановлена.