Більшість вершників сиділи сумно чекаючи підриву; галоп для wai-mth був би бажаним, але земля була дуже несприятливою — глибокою та покритою снігом, що приховував діри. Минуло півгодини; ноги були дуже холодні, носи дуже сині, пальці ледь відчували поводи, чулося бурчання: «Близько четвертої години, чому двійка не вмикається?» Терпіння, боюся, не дуже поширена чеснота в кримській армії. Пройшло імпровізоване «гоління», навіяне обставинами того моменту. «Пелісьє йде; вони чекають на нього». Так сталося, що Пелісьє не прийшов. Перемир’я дає йому над чим зайнятися й подумати, і, крім того, він приїхав кілька днів тому, його сповістили, що будинки Wliite тоді мали бути підірвані, але цього не було.
Тому він більше не вірив у непунктуальних інженерів підступного Альбіону, а тримався осторонь. Прийшли деякі французькі та інші іноземні офіцери; деякі з них були в Ідані, а інші, які прибули з французького штабу, були на схилі перед Пікетхаус-Хілл, прямо над яром, терпляче й довірливо чекаючи. Минуло ще півгодини. Чверть на четверту, а вибуху немає. Почали вживати нецензурну лексику; побажання, вимовлені Авере, виконання яких точно не бажали б інженери, перед дверима яких, справедливо чи неправильно, була покладена затримка. Не минуло й третіх півгодини, як поширилася інформація, що вибух припинено. Згідно з деякими даними, це станеться через півтори години; згідно з іншими, завтра, поки третя сторона говорила про наступного Авіка; і був загальний рух до табору.
Кілька офіцерів Ай'тіллі все ще трималися на Ідані; Пагорб Пікетхаус був швидко очищений, за винятком одного чи двох упертих очікувань, а Каткартсхілл було покинуто багатьма; коли, ось! Лише за чверть до п’ятої, коли мало хто з тих, хто втомився, міг дістатися до своїх приміщень, а дехто міг опинитися лише за сотню чи дві ярди з іншого боку хребтів пагорбів, з Білих будівель вирвався невеликий клубок білого диму, потім великий клубок чорного диму; пролунав легкий вибух, буркотливий гуркіт; каміння було піднято в повітря й кинуто високо над східною стіною в доки, а потім, після тиші, яка 412 АРІМІСТИКА В КРИМУ. здавалося, що він тривав майже хвилину, пролунала серія трісків і затяжок, коли міни швидко спрацьовували один за одним, і з’явився величезний об’єм диму, не у вигляді щільних млявих мас, що повільно піднімалися вгору, як під час вибуху форту Ніколас, а у вигляді тоншої хмари, яка піднялася настільки високо, що вершину темного стовпа було видно над пагорбом Пікет-хаус людям десь нижче. Воронзойльська дорога, де вона проходить через табір легкої дивізії.