Одна з еомано-католицьких сестер милосердя, сестра Вініфред, померла від холери і була похована вчора вдень у могилі, викопаній високо на пагорбі за загальною лікарнею в Балаклаві. За нею до місця останнього спочинку йшли сестри, що вижили, і міс Найтінгейл, а також кілька офіцерів і значна кількість солдатів і в’язнів лікарні. Над могилою була звершена служба за комано-католицьким обрядом. Незважаючи на те, що наведене нижче свідчення генерал-лейтенанта сера Генрі Ф. Джентінка про хорошу поведінку та послуги бравої Четвертої дивізії в той період, коли він нею командував, буде прочитано з інтересом і заслуговує на оприлюднення:— Витяг із наказів по дивізії, дата > 13 жовтня. «Приватні та важливі сімейні справи, що переконують генерал-лейтенанта сера Х.
Бентінка, K.C.B., щоб повернутися до Англії, він не може відмовитися від командування Четвертою дивізією, не висловивши великого жалю, з яким він це робить. Хоча він керував нею лише протягом короткого періоду, трохи більше чотирьох місяців (але протягом дуже насиченого подіями періоду), він із великим задоволенням був свідком каліцтва, у якому всі чини виконували найважчі, важкі та небезпечні обов’язки, з духом, енергією та добрим гумором, які неможливо перевершити. Заздалегідь висловивши бригадному генералу Ган'етту про його звільнення з дивізії, а також бригадному генералу Honom-ahle A. Spencer і першій бригаді вранці перед їх від'їздом в іншу експедицію свою думку про їхні послуги, серу Генрі Бентінку залишається лише подякувати полковнику Вуду, офіцерам, унтер-офіцерам і солдатам Eoyal. Ай-Тулері, а також командирам, офіцерам і унтер-офіцерам і солдатам другої бригади за допомогу, яку вони надавали йому в усі часи, і він не може не висловити високого схвалення того, як усі чини виконали свій обов'язок перед своєю королевою та країною. і енергію у виконанні своїх обов’язків, і він не може завершити, не висловивши також свого задоволення тим, як у Avliich Dr.
Робертс виконав своє; Департаменту комісаріату та Корпусу сухопутного транспорту дивізії, яким він зобов’язаний за їх постачання, і з регулярністю, яка рідко дорівнює, і відображає велику заслугу офіцерів цих відділів. «Прощаючись з дивізією, генерал-лейтенант має лише побажати їй нової слави, і він завжди буде відчувати найбільший інтерес до її діяльності взагалі, а також до полків, що її складають». За наказом, «Г. Елліотт, «заступник — виконуючий обов’язки генерал-ад’ютанта». Серед офіцерів цієї армії поширені скарги щодо великого Нерегулярність, з якою вони отримують газети, надіслані їм з Англії та з інших місць, я нікому не звинувачую, і я не претендую на те, щоб вказати, в чому полягає провина, але зло існує, і воно велике й кричуще.
Зважаючи на помилки з боку відправників, на можливу недбалість чи нечесність слуг і газетярів, все ще залишаються численні випадки, коли газети однозначно надсилалися, і точно так само ніколи не отримувалися. Я щодня чую нарікання на цей рахунок, виходячи від людей, які отримують листи від своїх друзів, повідомляють