Потім він увійшов у саму будівлю і поривався курити свою люльку, поки не знайшов розсипчастого пороху, на якому, будучи схильним до наукового й експериментального мислення, спробував ефект від падіння кількох іскор із палаючого тютюну. Порох, як це не буває в таких випадках, вибухнув із силою, підірвавши матроса та сентія надворі. Вони обидва були жахливо обгоріли. Оскільки підлога була вкрита патронами та сипучим порохом, вогонь поширився й спалахами перекинувся на велику кількість тієї самої горючої речовини. Ніхто не міг підійти, щоб зупинити вогонь. Нарешті він дійшов до магазину, і вибухом рознесло стіни та стелю центрального бараку.
Полум'я підпалило суху дерев'яну конструкцію, і за короткий час уся купа будівель, які були чудової конструкції, була у вогні. Пожежа тривала до тих пір, поки не згоріло все, що можна було спалити, і освітлювало небо вночі на великій відстані. Все, що залишилося від Імператорських казарм Севастополя, - це маса обвугленого та почорнілого каміння, розколеного вогнем. Росіяни, вважаючи, що аварія сталася через їхній власний вогонь, посилили свою зброю, закидали це місце дробом і снарядами, але не завдали шкоди. Не зовсім впевнено, що чоловік, який спричинив аварію, був моряком. Деякі люди кажуть, що він був військовослужбовцем армійського робочого корпусу.
Ким би він не був, вчинком, за який він так дорого заплатив, він знищив не менше 30 000 возів деревини, які могли бути використані для хатини та палива. Загалом це диво, що більше подібних аварій не трапляється через недбалість влади та неуважність чоловіків. Здається, ніхто не вважає за потрібне знищувати величезну кількість пороху, розсипаного і в патронах, який можна знайти на всіх російських батареях і в кожному закутку. Лише днями один військово-морський офіцер звернув увагу на небезпеку, пов’язану з кількістю бойових снарядів, що лежать усередині «Редана». Запобіжники — це просто відкриті дерев’яні трубки без ковпачків, тож іскра, що запалює один запал, призведе до того, що всі снаряди вибухнуть.