Французи під час бою підтягнули нову дивізію (Дюлака). Крім того, англійська та французька кіннота була напоготові на рівнині, що веде до річки, торішньому місці атаки легкої кавалерії, щоб зустріти ворога, якщо він перейде переправу через річку та вирушить на рівнину. Але генерал Морріс не хотів би ризикувати кавалерією на рівнині, яка була пересічена притоками річки та захищена російськими гарматами на висоті; тому лише два ескадрони Chasseurs d'Afrique пішли за ворогом. Гармати, які росіяни залучили, щоб прикрити свій відступ, так сильно постраждали від вогню з нашого боку, який посилився батареєю капітана Моубрея, відкривши їх з відкритої території між сардинськими та французькими позиціями, що вони поспішно втекли.
Було викинуто ледь жоден постріл, і ця практика була настільки чудовою, що всі постріли впали біля або близько до гармат, які ми могли чітко розрізнити, оскільки легкий вітерець, що розвіював дим, відкривав чудовий вид на все поле бою. Але російські гармати повернулися лише на мить під прикриттям, і незабаром після цього можна було побачити блискучу лінію кінноти, що виривається з височини, де вона досі була прихована. Я міг розрізнити п'ять полків — • три в одній лінії, і два інші полки на флангах у другій лінії. Вони рушили вперед галопом і, обернувшись, пропустили дванадцять гармат, які знову відкрили вогонь, але лише на короткий час, і о пів на десяту чи десяту годину пил на Маккензі-роуд і чорні лінії, що зникали, були єдиними слідами, що залишилися від такої тривалої загрози атаки росіян.
Тепер усі кинулися на поле бою, і одного погляду вистачило, щоб переконатися, що союзники виграли справжню битву на Черній. Незважаючи на те, що битва при Інкерманні була не настільки впертою та кровопролитною, на яку ця подія нагадувала багато в чому, це була гостра битва. Росіяни, як і в битві при Інкерманні, відмовилися від маневру і повністю довірилися хоробрості своїх військ. Істотна відмінність полягала в манері ведення бою. У битві під Інкерманом велика маса росіян впала під стріляниною та багнетами піхоти, тоді як на Черній найбільшу страту завдали гармати. На більшості поранених і загиблих були страшні сліди від дробів, винограду, снарядів і каністр, так що, як поле бою, навряд чи можна було уявити щось страшніше.