На відстані приблизно трьох миль від міста ми побачили «Доблестний» і «Лютий» на якорі, а поруч із ними французьку парову ескадру більшої сили з адміральським прапором, що майорів на «Асмоді»; справді, французькі судна, у кількості чотирьох підвісок від великих пароплавів і десяти підвісок від гармат і мінометних суден, уже прибули або випередили нас. Еспланада була, як я вже сказав, переповнена людьми. Місто було мирним, як театральна сцена, але воєнні дії тривали, і ми не могли сказати, яка тривога, замішання, жах і жах панували в цьому прекрасному місті, на яке ми так спокійно дивилися. Коли перший корабель англійської ескадри кинув якір, ми побачили, що над узбережжям на північ від Одеси та біля пляжу, обсадженого деревами та густою огорожею з кущів, піднімається довга смуга пилу, і незабаром ми розгледіли багнети, що блищали на сонці, і міцний корпус піхоти Кусіау з бойовими частинами та багажем, що складався з приблизно п’яти чи шести тисяч чоловік, що марширували. у всій поспіху до міста.
На схилі пагорба на півночі було видно два невеликі табори, і частина цієї колони зупинилася й отаборилася за Одесою. Кілька кінних офіцерів супроводжували людей, і деякі з них виїхали крізь щілини в живоплоті на берег і розвідали флот, який плив до гавані. Вічні козаки стояли біля своїх коней по двоє чи по троє, як відетти, біля численних сигнальних і телеграфних станцій, що подекуди обтягували узбережжя, і з’єднувалися з семафором в Одесі, що хитався руками, як божевільна Ніоба. Інші бачили, як вони мчали над родючим степом, з’являлися та зникали над низькими лініями пагорбів, а численні стада худоби по всій країні були доказом того, що ми перебільшили загальне виснаження ресурсів ворога, якщо вони були потрібні на додаток до процвітаючого вигляду всіх білих хуторів і хуторів, з їхніми величезними стогами сіна та кукурудзи навколо садиб.