Незважаючи на те, що ілалакхоф був німим, не було б нічого дивного, якби ми атакували сьогодні, наші штурмові загони виявили б, що кожна зброя може говорити достатньо голосно. Дорого куплений досвід 18 червня не можна викидати. З іншого боку, наш вогонь був і жорстоким, і добре скерованим. Французи були частковими і набагато менш сильними; і це викликало багато коментарів і припущень: дехто казав, що виникло непорозуміння і що французи не знали, що від них очікується підтримати нас своїми батареями. Однак малоймовірно, щоб була якась помилка. Люди там можуть бути — можливо, самі надто поспішні й рвучкі — схильні обкладати генерала Сімпсона податком із надмірною зваженістю; але він, як правило, вважається безпечною людиною, яка не схильна до непорозумінь; і той, хто був би цілком упевнений у тому, що має бути зроблено, перш ніж спробувати це зробити.
Він, безсумнівно, чудово дотримується своїх власних порад, і ніщо не змінило плану, який, як припускають, він склав для серйозних операцій на дуже ранній даті. Наші втрати під час бомбардування не були великими. Це сталося в основному в п’ятницю, і з того дня ніхто з офіцерів не постраждав, наскільки мені відомо, і не так багато людей. Протягом багатьох годин разом російський вогонь був дуже слабким, час від часу постріли то тут, то там. Вони, здається, вважають справою честі відправляти нафту" у великій атмосфері в перший день^; потім вони запускають свої рушниці за парапети, накривають їх мішками з піском і дозволяють нам стріляти, не зловживаючи частою відповіддю. Є повідомлення, що їхні люди б'ються дуже неохоче, і що їх дуже важко просунути вперед.
З тими, що днями билися на Черній, начебто не так, але вони були добряче напоєні коньяком, до того ж складали щойно прибулі дивізії. Багато з батальйонів, які атакували того дня, взагалі не були в Севастополі. Так принаймні ми вчимося у в’язнів. Те, що ті, хто довго захищав це місце, повинні знеохотитися, не було б дивним, але головним доказом, який ми маємо, є польський офіцер, який приїхав день чи два тому. Кажуть, що деякі з полонених, узятих на Тклірній, запитували, якими були наслідки атаки на наші окопи, і, почувши, що нічого не було зроблено, висловили своє здивування, оскільки це було заплановано одночасно з тим, що було під час нашого ригліту 16-го інстанції.