Відстань, однак, від Севастополя через хребет Макензі така мала, що війська могли б за одну ніч прийти з нього на Черну. Англійська кавалерія, яка стояла табором у долині Байдара, вчора отримала раптовий наказ повернутися, але французи все ще там, збирають сіно та здійснюють екскурсії до вілл на березі моря в напрямку Алупки. Ці прекрасні літні резиденції російського дворянства довгий час були обдалені нашими візитами, але вони не могли зовсім уникнути своєї долі. Турецькі тіоупи, за винятком л>аші-базуків і арнаутів, яких тут немає, не дуже люблять кочувати; тож поки вони були в околицях Байдара, сільські будинки на березі моря вздовж Воронцовської дороги втекли ще більше. Турки задовольнилися дослідженням найближчих околиць.
Сам Байдар та інші села в долині дають мало здобичі. Крім того, турки загалом взяли за правило не грабувати своїх одновірців, а мешканці долини переважно магометани. Але вони знайшли невеликий заміський будинок на березі моря, що називався Ласпі, де старий французький лікар, який багато років тому оселився в Росії, жив зі своєю родиною; і одного чудового ранку французькому головнокомандувачу надійшла скарга від його співвітчизника на те, що п'ятеро турецьких солдатів завітали до Ласпі. Їх прийняли і нагодували як гостей, але перед відходом вони попросили «маджар» (угорські дукати, найвідоміші іноземні гроші серед турків). Старий лікар, який, звісно, не розумів з їхньої мови нічого, крім слова «маджар», подумав, що це не більше ніж ввічливе запитання про його національність; і, бажаючи виправити уявну помилку своїх гостей, він вказав на французьку кокарду, яку з мудрої обережності прикріпив до свого кашкета, щоб його не прийняли за росіянина, примовляючи при цьому: «Français, Français» [Француз, француз]. Але коли один із солдатів схопив його годинник із ланцюжком, а інші почали обшукувати дам, він швидко зрозумів, що це він, а не турки, припустився помилки.
Удар прикладом мушкета не залишив у нього жодних сумнівів у тому, що опір був марним, і солдати пішли, забравши, за його словами, предметів вартістю приблизно 2()0^. Генерал Пелісьє на скаргу французького лікаря звернувся зі скаргою до турецького штабу, щоб розслідувати справи та покарати винних. Відповідь полягала в тому, що турки мають найсуворіший наказ не грабувати, і що будь-яке припущення протилежного є образою для їх характеру; що грабіжники не могли бути турецькими солдатами; і що одяг і крем'яні мушкети, які існують тільки в турецькій армії, мабуть, були позичені або взяті, щоб повірити, що вони були турецькими солдатами - і, таким чином, справа залишилася.
Старий лікар пішов на пенсію в Байдар, а пани перейшли до росіян. Але це був одиничний випадок. Відколи французька та англійська кавалерія зайняла долину, візити до графських будинків стали набагато систематичнішими. Росіяни, зовсім відійшовши від узбережжя аж до Ялти, маючи навкруги лише окремі козацькі двори, цілий ряд садиб на березі відкрився для заповзятливих осіб, і щоранку можна було бачити, як через Воронцову дорогу в Байдар приїжджають араби та в'ючні коні, навантажені найрізноманітнішими предметами; стільці, ліжка, посуд, килими,