Таким чином, зміни, спричинені смертю чи пораненнями 18-го числа, були задовільно виконані, і армія відновила своє звичайне ставлення до напруженої пильності в окопах і очікування в таборі; і протягом багатьох довгих тижнів ми розважалися впевненими оголошеннями про те, що наші батареї відкриються через «n днів, а u — дуже мала кількість»; Англійці та французи побудували батареї на контрольних пунктах, якими вони володіли, щоб відігнати російські кораблі, які прикривали передню частину наших окопів смертоносним вогнем під час штурму, і з якими поводилися вміло та дуже сміливо протягом усієї облоги. Всі ці батареї вийшли з ладу на своєму об'єкті. Кораблі до останнього продовжували надавати спроможну й енергійну співпрацю обложеним.
17 червня наше озброєння складалося з тридцяти 13-дюймових мінометів, сімнадцяти 10-дюймових мінометів і восьми 8-дюймових мінометів; із сорока дев'яти 32-фунтових гармат, сорока шести 8-дюймових гармат, восьми 10-дюймових і восьми 6S-фунтових гармат — збільшення на тридцять гармат і мінометів на озброєнні, з якого ми відкрили вогонь 7 червня; і 2286 13-дюймових бомб, 884 10-дюймових бомб, 9740 32-фунтових. пострілів, 6712 8-дюймових пострілів, 1706 10-дюймових пострілів, 1350 68-фунтових пострілів, було випущено в місто під час бомбардування перед штурмом. І все-таки ця вага металу, хоч і спричинила величезні втрати, не придушила вогонь цього місця, і ворог міг продовжувати відповідати та встановлювати нові гармати завдяки постійному командуванню людей з армій за містом.
Захоплення Кертклі та Йонікале, командування Азовським морем, часткове володіння Арабатською косою, не дало результатів, яких ми очікували, щодо окремих частин гарнізону; і було очевидно, що вони отримали запаси людей і продовольства через Перекоп і Чонгар — незалежно від того, якими зусиллями чи за яких жертвоприношень могли бути здійснені зв’язки. Союзники не змогли жодним чином перехопити постачання. Вони неодноразово просувалися від Євпаторії до Сімферополя, але незмінно знаходили ворога в переважаючих силах, на сильних позиціях, за винятком єдиного випадку блискучої атаки генерала д'Алонвілья з російською кавалерією під командуванням генерала Корте біля Сака, яка закінчилася повним розгромом останньої та втратою батареї польової артилерії.