Генерал Де ла Мармора, який мав задоволення бачити випробування чудової армії, яку він організував, і тріумфально вийшов із випробування, може зрозуміти цю систему лише як еманацію національного поклоніння золоту; і, безперечно, для його прихильників має бути неприємним відображення, що воно виникло в найганебніший період нашої національної історії, коли король був платним васалом Франції, а розкіш і розпуста зробили наш двір і аристократію корумпованими, продажними та неанглійськими. Шануймо і винагороджуймо цю армію за її працю, її заслуги, її перемоги, її страждання; і давайте висловимо свою вдячність, звільнивши цих вояків і легіони від зневажливих наслідків гаманця, і дозволивши простим людям і знаті в їхніх рядах боротися на рівних умовах за землю, яку вони так люблять, і «почати чесно» в перегонах слави і честі.
Індивідуальний героїзм так часто виявлявся офіцерами та солдатами, що ми не сигналізуємо про це та не винагороджуємо його, як наші союзники використовують кожну нагоду; але я сподіваюся, що зможу представити вам багато автентичних прикладів цього, коли безпосередній тиск справ буде усунено, і я скористаюся теперішньою нагодою, щоб задовольнити вашого досвідченого кореспондента «Якоба Омніума» щодо того, щодо чого він висловив бажання отримати інформацію в одному зі своїх безцінних листів. Мені б хотілося, щоб ви не могли зрозуміти цю історію. Минув якийсь час з тих пір, як він з такою ж простотою й почуттям розповів вам, як серед шаленого й смертоносного вогню двоє людей із 68-го полку кинулися до ями, яку займали офіцер і загін стрілків, більшість із яких були поранені ворогом, і везли нафту, чоловік, який був найбільше поранений у тил; але він був дезінформований, коли заявив, що одного з цих молодців убили.
Чоловік ще живий; його тільки повалив постріл, який влучив йому в п'яти. Сцена так яскраво описаної історії була між другою та третьою паралелями окопів Грін-Хілл, а час був 22 чи 23 листопада 1854 року. Ім’я пораненого — Джеймс Сімс; зараз він служить в оркестру бравої 68-ї. Його хороброго товариша звуть Самуїл Бю-Ровс; був тоді в оркестрі того ж полку, а тепер виконує службу рядовим. Стрілецький офіцер намагався знайти людину, щоб винагородити його парою фунтів, але справжній солдат шукає честі, а не грошей; і я впевнений, що Сімс і Берроуз більше пишатимуться медаллю чи якимось подібним почесним знаком відзнаки, ніж повною медаллю.