Цю заяву я роблю зі слів одного генерала, до якого хірург звернувся по допомогу. Знову ж таки, деякі полки взяли не більше нош, ніж у звичайних випадках. Цю практику, однак, схвалили б ті, хто з неабиякою силою аргументації стверджує, що жодних поранених офіцерів чи солдатів взагалі не слід забирати з поля бою під час бою, оскільки кожен поранений, якого відносять у тил, забирає з собою шістьох або вісьмох бійців, які відходять під приводом того, що несуть його або доглядають за ним, і таким чином це дає можливість сховатися та втекти кільком боягузам, які подають поганий приклад іншим. Стосовно промови сера Джорджа Брауна, яка щойно дійшла до нас, можна сказати, що досить дивно бачити, як офіцер, який так любить говорити прямо і відверто, не розповідає своїй аудиторії те, що він часто говорив тут у вузькому колі — що, на його думку, Севастополь ніколи не буде взято, і що ця експедиція була помилкою — афоризми, які песимісти одразу ж поширювали з похмурою жвавістю, так що настрої у штабі Легкої дивізії були якими завгодно, тільки не бадьорими.
Оскільки військово-морська бригада зараз повертається додому, коротке резюме їхньої служби, яке мало віддасть їм увагу, може бути не зайвим. Військово-морська бригада висадилася 25 жовтня і відразу ж була поставлена на дуже обтяжливий обов’язок під’єднати важкі облогові гармати до батарей або до артилерійських парків попереду. Вони самі заготовляли боєприпаси, забезпечували себе провіантом на всю зиму, були своїм власним комісаріатом, монтували власні гармати, ремонтували пошкоджені амбразури і несли службу лише 24 години й 24 години часто, коли батареї Avere були в грі. Найновіші військово-морські та військові газети повідомляють про величезну кількість підвищень і винагород, якими вручається армія за заслуги в бойових діях, і все ж жоден матрос у морській бригаді не отримав винагороди, хоча багатьох із них рекомендували Адміралтейству знову і знову.