Річка розташована набагато далі від підніжжя скель, ніж від схилів на правому боці Еусія, де британці атакували, так що нею навряд чи можна було б керувати гарматами на вершині плато; тоді як ми були під ліром кілька сотень ярдів, перш ніж узагалі дісталися Алми. Величезний курган, що складається з п'ятнадцяти або шістнадцяти гігантських могил, на відстані 400 або 500 ярдів від річки на її північному березі, позначає місце спочинку тих, хто впав до того, як армія перетнула потік, або хто помер після бою в санітарних машинах. Дорога, якою ми просувалися до мосту, така ж, як і 20 вересня, а праворуч, біля струмка, чорніють руїни села Бурлюк.
Слід пам’ятати, що ворог частково зруйнував міст, але його відремонтували під час дій капітан Монтегю, інженери Eoyal і група саперів і мінерів. Міст був суттєво перебудований за допомогою міцної дерев'яної ланцюга, перекинутого через кам'яні арки та підтриманого балками та стійками. Стару пошту, праворуч від дороги перед мостом, збирають на реконструкцію, і в її руїнах розташувалась варта солдатів. Схоже, що це буде красивий будинок із білого каменю, коли він буде закінчений. Я оглядав його руїни з особливим інтересом, тому що я дуже близько знаю людину, яка знайшла притулок у цьому будинку, частина якого горіла, щоб вибратися з вогню ще сильніше, поки його не вигнало снаряд, що впав крізь дах, і саме біля стіни ззовні, яка ще розірвана пострілами, я зустрів перших двох поранених офіцерів, яких я бачив того дня — двох офіцерів 30-го, один влучив у груди або бік; інший поранений, я думаю, в ногу чи руку.
Вони допомагали один одному з річки, скривавлені та слабкі, і мені пощастило привести їм на допомогу штабного хірурга, який належав, як мені здається, до кавалерійської дивізії, який люб’язно оглянув їхні рани під вогнем. Ближче до цього я раніше бачив першу людину, убиту — барабанщика, який ніс носилки, і якого влучила кругла дробинка, яка повільно летіла вздовж і'оада і влучила в стегно хуна з особливим хлюпотом. Він упав, розбитий надвоє, і не поворухнувся; і його товариш, який ніс інший кінець носилки, не зупинився, щоб оплакувати його смерть. Змінивши безстрашний порив Легкої дивізії вгору по лілу, її коливання, її повільну, розбиту й небажану зупинку, сміливий наступ бригади Пеннефедера та хвилястий марш гвардійців, я знову був щасливий, коли зміг попередити полковника Ведді, коли він наближався на чолі 50-го, що він рухається прямо вздовж лінії вогню ворожих гармат, і, як було надано дуже переконливий доказ правильності цього твердження, щойно коли я говорив, той бравий офіцер відійшов від своїх людей, які стояли щільною колоною трохи ліворуч, і зійшов з «Жаби» до полів, звідки швидко просунувся до височини.