Звичайною карантинною станцією для портів Азовського моря є Керч, але оскільки це місце знаходиться в руках союзників, а уряд знищено, європейська влада наразі обрала Каффу як заміну, і судна, що прямують з півдня та сходу, матимуть значний об’їзд зі справжнього курсу, але це краще, ніж бути відправленими назад взагалі. Це цінний коментар до заяв, які були зроблені про те, що цар наказав міністру внутрішніх справ і т. д. зняти всі обмеження на торгівлю — експорт та імпорт. Коли генералу Віндхему та персоналу було дозволено приземлитися, їх помістили в маленьку кімнату з ґратами до вікон, схожу на клітку для диких звірів — фактично звичайну карантинну в’язницю; і коли він підготував записку для князя Гагаріна, її витягли з нього через ґрати щипцями.
Невдовзі з’явився Принц, весь у золотих мереживах і пір’ї, і прийняв свого відвідувача з великою привітністю й ввічливістю, як і баї. Він шкодував, що його накази такі суворі; він не наважувався дозволити генералу сидіти в товмі без виконання карантину, але якщо він прибув сушею, то був би дуже щасливий отримати liim. Тим часом він надіслав листа до Генерального Головнокомандуючого, і відповідь була швидко повернута про те, що накази генерала від міністрів були настільки надзвичайно суворими, що він не міг їх послабити, незважаючи на його найщиріші бажання зробити це. Під час інтерв’ю Геней-аль-Віндхем сказав, що необхідно повідомити князю Гагаріну, що він бачив достатньо, щоб переконати його, що було б правильно радити Головнокомандувачу зберегти Керч, доки всі наші запаси не будуть вилучені — натяк, який, здавалося, не мало збентежив і збентежив Його Високоповажність.
Здається, що генерал Лідерс висловив бажання, щоб в інтересах торгівлі Керч був евакуйований якнайшвидше, і що вживаються заходи для виведення турецьких військ, присутність яких викликає особливе заперечення; але, як зауважив генерал Віндхем, якщо порт передадуть російській владі до того, як будуть вивезені всі запаси, судна, надіслані за ними, будуть поміщені на карантин, що призведе до великого роздратування та затримки. Наші екскурсії до Криму стають рідшими, оскільки цікавість стає задоволеною, а відпустку отримати на тривалу відсутність стає все важче. Генерал Кодрінгтон відвідав Альму, і більшість із нас, хто міг поїхати, здійснили паломництво до того самого місця.