Подією тижня, звичайно, стала зміна головнокомандувачів. Відставка генерала Сімпсона аж ніяк не була несподіваною, але не було відомо, хто стане його наступником, і дуже мало хто наважувався сподіватися, що сер В. Кодрінгтон буде обраний на цю посаду. Хоча сер В. Кодрінгтон був надто активним і здатним солдатом, щоб ним знехтувати у подібній війні, цілком можливо, що сер В. Кодрінгтон не мав би шансу отримати свою теперішню видатну посаду, якби не пощастило. 20 червня минулого року відбулися певні підвищення, зокрема в полковники гвардії, і серед них було підвищення полковника Кодрінгтона до звання генерал-майора. Звичайно, наслідком такого підвищення було б вилучення його з полку та повернення додому; але генерал-майор найбільше прагнув активної служби.
У той час, коли газета була оприлюднена, вже говорилося про експедицію до Криму, і генерал-майор Кодрінгтон щосили намагався ухилитися від необхідності повернутися додому, що для багатьох аж ніяк не було неприйнятним, якщо ми можемо судити за спритністю, з якою вони цим скористалися. Йому пощастило досягти успіху у своїй справі, і таким чином він отримав можливість розпочати кар’єру, яка за дуже короткий період привела його до таких великих почестей і такої гордої посади. Виконуючий обов'язки генерал-квартирмейстера щойно помер, і його наступником було обрано бригадного генерала Ейрі, який командував бригадою легкої дивізії. Бригаду, що залишилася вакантною, було передано генерал-майору Кодрінгтону, чия турбота про активну службу спонукала його до того, щоб її знайти, і я добре пам’ятаю, що, перебуваючи тоді в Легкій дивізії, я чув деякі вирази невдоволення через те, що «щасливий гвардієць» отримав командування.
Однак минув дуже короткий час, перш ніж офіцери та солдати виявили, що він був одним із найкращих солдатів в армії, і його репутація поширилася за межі його бригади до кожного полку на полі. Легка дивізія з великим задоволенням привітала його прихід до командування після другого й останнього виходу у відставку сера Джорджа Брауна, оскільки він завоював довіру людей холоднокровністю й неперевершеною безстрашністю в бою, а також здобув прихильність офіцерів своєю привітністю та добрими манерами. Це захищало їх від образ чи жорстоких образ під час спілкування з їхнім генералом, а на його пильність, любов і знання своєї професії вони могли повністю покластися. Генерал Сімпсон вирушив до Марселя прямо вчора на пароплаві «Телеграф».