РОЗДІЛ XV. ОСТАННЄ БОМБАРДУВАННЯ. Світанок 5 вересня — Вигляд з пагорба Каткарта — Початок останнього бомбардування — Його страшний наслідок — Активність французів — Вони відкривають вогонь без нас — Хвороба генерала Джонса — Пауза в жахливій драмі — Відновлення бомбардування — Вночі як англійські, так і французькі мортири та важкі гармати продовжують вогонь — Російський фрегат у гавані у полум'ї — Пишність сцени — Відновлення бомбардування на другий день — Смерть капітанів Шона та Баклі — Бомбардування триває на третій день — Прийнято рішення про штурм — Російський двопалубний корабель у вогні — Вибух у Севастополі — Підготовка до великої битви. Середа, 5 вересня.
На світанку вранці 5 вересня батареї союзників вшосте відкрили вогонь по Севастополю. Повітря було чисте й легке, легкий вітерець із південного сходу, який тримався цілий день, носився над степом і м’яко подув у Севастополь. Сонце безтурботно світило крізь пару раннього ранку та кучугури снігових хмар, на довгі ряди білих будинків усередині цих міцних оборонних споруд із землі та габіоннадо, які так довго змушували наші армії марно дивитися на це «серпневе місто». Кораблі тихо пливли гладкими, як дзеркало, водами доріг і відображали форми цих «монархів головного світу», тоді як за межами нашого власного флоту та флоту Франції, однаково бездіяльні та не дуже корисні для нас, спочивали між Касачем і Константіно так самоліно, ніби вони були «намальованими кораблями на намальованому океані». З пагорба Каткарта відкривається вид на частину оборони (Карантин — французькі підходи до нього та до Флагштокових артерій аж до з’єднання їхніх паралелей із нашою лівою атакою, яка відбувається в ущелині наприкінці струмка Докярд.
Глядач відразу бачить заводи Флагстнтфських батарей — передмістя зруйнованих будинків, а точніше місця котеджів і резиденцій, тобто все, що залишилося від довгих вулиць, знищених вогнем наших союзників. Ця маса руїн укладена між Флагштоком і зубчастою морською стіною, а за нею, на відстані 2^ cVml, можна побачити цивільне місто позаду, яке все ще має величний вигляд, оскільки воно височіє на схилі пагорба один за одним, демонструючи церкви, величні особняки. і громадські будівлі з тонкого білого або пруткового пісковику, v.Ith сади впереміж і дерева, що ростуть на прогулянках. Будинки Тлусе не звільняються від «низьких околиць» побілених будинків, що належать гарнізону чи біднішим мешканцям.