Уся північна сторона, її гармати, її гарнізон, уся техніка, усі піовізії та магазини Екшисераю та Сімферополя, мабуть, потрапили до наших рук, а також приблизно 60,0 (30 або 70 000 чоловік). «Але чому так?» хтось запитає: «Чи могли вони не втекти?» Звичайно, ні. Є лише два виходи з Криму; перший через р. Перешийок у Перекопі, другий — біля мосту через Гнильне море в Чонгарі. Підступ до цих витоків лежить над безводними плато, розбитими глибокими солоними озерами, які дають незначні запаси води, — це глибокі ями, глибина яких становить 100 футів, а багато — 150—250 футів.
Вони розкидані по країні дуже рідко і містять мало води. За таких обставин росіяни були змушені перекидати свої підкріплення дрібними групами, возити з собою воду щоразу, коли вони хотіли просунути вперед хоча б один полк, і максимально дбати про колодязі на своєму шляху; одним словом, для них було неможливо провести загін із 5000 або 6000 чоловік будь-яким із цих маршрутів у суху погоду. Уявіть собі, наскільки безпорадним було б становище армії з 70 000 чи 80 000 чоловік усіх родів військ, розбитої та зневіреної, затиснутої цією солоною прерією та водами Сиваша, яка марно намагалася б дістатися до тих виходів під палючим сонцем, гнана переможним ворогом.
Вони не могли йти маршем, і, якби вони одного разу втекли, ми не могли б переслідувати; але жоден розсудливий генерал не ризикнув би повністю знищити свою армію, відступаючи за таких обставин, як на півдні Криму; і росіяни визнають, що їхня позиція була безнадійною, якби вони зазнали нападу та побиття в будь-якій точці їхньої лінії. Насправді багато людей вважають, що маршал Пелісьє отримав наказ від імператора після падіння Севастополя не робити жодних спроб проти ворога, оскільки слава французької зброї досягла кульмінації в Малахоффі, і перспектива успішного миру була очевидна для гострого ока досвідченого політика. Якщо це справді так, то цар має глибокі зобов’язання перед своїм імператорським двоюрідним братом.
Щодо англійських генералів, то після смерті лорда Ілаґлана і навіть, за словами пана де Базанкура, до неї, у своїх стосунках із французами вони радше репрезентували іспанських Блейків і Куест із Веллінгтоном, ніж наших Мальборо з Євгенами минулого; і навіть якби ми мали більшу армію, ніж Франція, я сумніваюся, що наші Сімджони та Кодрінгтони змогли б встояти проти наполегливості та різкої рішучості наших союзників у раді. Коли наші мандрівники були в Перекопі, вони помітили, що оборона цього місця, як вона була, складалася з редутів, спрямованих проти наступу з боку власне Росії, а не з півдня Криму, і вони зробили подібне відкриття в Чонгарі, де тет-де-пон був сильно укріплений на півночі та відкритий на південь.