№ 5. Натрапивши на гвардійців та їхніх слуг, Авхо був зайнятий ремонтом дороги, де її перерізав гірський водотік: допоміг їм і нам; перебрався на наш віз першим і попередив їх на дорозі. № 6. Вирізати фашини та засипати прогалину в дорозі. Нехай буде зрозуміло весь цей час, що під нами праворуч є море, химерна стіна Кліфі, 000 футів. або 700 футів. високо, ліворуч від нас, а часом, так би мовити, перекидаючись на наші голови, а між нами та пляжем — скелястий схил лісу й виноградників, усіяний лісами. № 7. Підійшовши до партії гвардійців, які бівуакували з деякими артилеристами, повертаючись до Байдара, нам сказали, що дорога зовсім непроїзна; його віднесло зсувом.
Вирішено продовжувати; Невдовзі після цього відремонтував дорогу й обережно йшов крізь багнюку від льоду, який у багатьох місцях пронизав і розбив дорогу. Було вже пізно, але в/е не відійшов більше ніж на вісім-дев'ять миль від Асаркаї, а Алупка, куди ми прямували, була ще стільки ж миль попереду нас. Кліфа» на цій частині узбережжя, яка знаходиться десь між Кікінеєм і Ліреною, відступає далі від моря, і від її підніжжя до дороги є чимала ділянка пагорбів. Ці пагорби вкриті хмизом, і наш видет попереду доповів нам, що дві круглі горбки, які, без сумніву, служили головами стільки ж козакам, виднілися заздалегідь серед молодого листя.
Коли ми під’їхали, ручки зникли, але незабаром над скелями на повороті дороги визирали два вістря, а ще за мить-дві ми опинилися перед трьома кінними донськими козаками, які жестами вимагали у нас перепусток у дуже ввічливій і приємній формі. Оскільки ніхто з них не вмів читати, ця формальність здавалася марною, але вони дали нам зрозуміти знаками, що хтось із нашої групи повинен піти до постового офіцера, і відповідно майор і його перекладач були передані під опіку одноокої людини, і вони дуже швидко зникли з поля зору. Наш візок замовили назад і пояснили, що ми повинні тягнути його через схил пагорбів на omleft, оскільки дорога перед нами фактично пролягала через A52 PEACE OXCE. скелі.
Наші друзі були розумними, гарними молодими хлопцями, і, чекаючи на ]\Iajor avc, провели деякий час досить приємно з ними в огляді зброї та обміну тютюну. Вони носили важкі вигнуті мечі, без щитків на ручках, у великих дерев’яних піхвах, обтягнутих шкірою. Голови покривали шапки з овчини, верх з червоного сукна, злегка конічної форми. Їхні шинелі були такі ж, як у лінійної піхоти — довгий одяг із сірого сукна, застібнутий на ремінці ззаду, а штани були заправлені в черевики, mo7'e 3IuscovUortim. У кожного на плечі був довгий карабін, і я, Авась, з подивом помітив, що вони мали ударні замки. Це озброєння доповнювалося довгим і дуже легким списом.