Довжина цієї смуги становить 30 миль. На Форосі він має ширину майже милю, а звідти поступово розширюється, доки в Алоупці не досягає ширини майже трьох миль, а в Ялті — п’ять миль від моря до підніжжя скелі. Дорога в’ється на багато миль уздовж підніжжя цих грандіозних скель, але є нижня дорога, до якої можна дістатися зигзагами, що веде до вілл, розташованих у чудових долинах узбережжя. Ця смуга шельфу найрізноманітнішої форми. Воно кидається на пагорби й долини й урізане тінистими ярами й глибокими лісистими западинами, які взимку є водотоками. Оскільки він досить захищений скелею від північних вітрів і відкритий для повного сонячного світла, клімат тут чудово м’який до початку літньої спеки, і земля виробляє вражаючу різноманітність овочів.
У Криму є власна флора, але жінка одягнена так дивно, використовує таку дивну мову, і її називають так багато жорстких, довгих імен, що через моє невігластво я боюся підійти до неї або зробити щось більше, ніж похвалити її загальний ефект і вигляд на відстані. Але ось справді жахлива реальність, про яку варто говорити. Десь за півмилі від Фороса дорога пролягає через суцільну скелю через тунель довжиною близько тридцяти ярдів. Я випадково їхав заздалегідь і першим побачив, що цей тунель завалений стіною з каміння приблизно семи футів заввишки і восьми футів завтовшки. Будь-який прохід для c^t здавався безнадійним.
Ми ніколи не могли підняти його так високо. Обійти скелю було неможливо, тож я вдарив собі груди й повернувся на вечірку. Але серед нас було двоє чи троє, яких нелегко було втримати від наміру. Проведено експертизу; відбулася військова рада; і було вирішено, що ми повинні перейти стіну, і що перешкода, яка мала на меті перешкодити маршу козаків і перевезення гірських гармат, не мала перешкоджати шістьом британським туристам. Під керівництвом нашого виконувача обов'язків інженера ми пішли на роботу. Партія піднялася на стіну й продовжила зміщувати каміння з обох боків з регулярністю й точністю, скочуючи їх униз, щоб утворити щось на зразок суцільної арки з центру стіни.
Гомілки порізали, пальці на ногах розтрощили, шпори постили, але робота тривала, і через три чверті години шлях був оголошений можливим. Їх зняли з воза й пішли стежкою навколо скелі; важкі предмети було розвантажено, а потім із великою силою віз після відчайдушної боротьби піднявся на вершину насипу зі скель і каміння, а потім із величезними труднощами спустився на дорогу з іншого боку, якщо старий тунель не повторив три гучні крики, коли робота закінчилася, і мули вийшли зі своєю тріумфальною колісницею! Але наші біди не закінчилися. Французам було неспокійно на Форосі — вони збили дорогу, і те, що вони пощадили, дві зими недбалості ледь не знищили.