Один за одним вони спускалися у вируючі води. Кіннота на рівнинах дивувалася, що за велике зіткнення знову спалахнуло в місті. На світанку залишився лише один пароплав. Від берега до неї відштовхнувся човен. Вони піднялися на борт і, пробувши на глибині близько десяти хвилин, повернулися до свого човна й знову вийшли на берег. Дуже швидко судно почало охоплювати щось на зразок внутрішніх конвульсій — вона спочатку занурила дуги, потім хвостовик, потім кілька разів легенько потрясла й нарешті, після короткого тремтіння, опустилася на воду, спритно затоплена. Так було помщено Сінопу. Від людей, які планували, моряків, які виконали, і кораблів, які були задіяні в цій пам’ятній експедиції, зараз залишилося ледве один слід: Корнілоф, Нахімофі, Істомін та їхні екіпажі зникли: їхні судна тепер спочивають на дні рейду Севастополя.
Росіяни вважають за краще бути агентами власного знищення і не дають шансу завойовнику похвалитися плодами своєї перемоги. Ми не можемо порадувати добрих людей Плімута чи Портсмута виглядом російських лайнерів і пароплавів. Ми можемо лише підштовхнути ворога до вибору знищити або зробити роботу за нього, і він незмінно віддає перевагу першому. Росіяни укріплюються з північного боку. Французи пішли на Байдар. Наша морська бригада, після довгих, блискучих і невідплатних заслуг, має бути негайно розбита. П’ятниця, 14 вересня. Цього дня минув лише рік, як ми висадилися в затоці Каламіта. У той час ми штурмували висоту Альми, витримали славетну катастрофу Балаклави, билися з великим світлом Інкермауна, охопили Азовське море та його узбережжя, спустошили Керч і захопили Єнікале — були свідками битви на Чорній — відкрили сім бомбардувань Севастополя — стримували кожного генерала та кожного солдата, яких Росія могла залишити; і тепер, після витримки всіх лих, яких міг заподіяти нам ворог удома та за кордоном — після того, як ми пройшли літню спеку та зимовий мороз — після того, як ми були очищені ворогом від хвороб і смерті, відсічі та лиха, і перш за все у вогненному сяйві перемоги, британське знамено ширяє над Севастополем.
Але наша армія вже не та. Фізіологи кажуть нам, що ми піддаємося постійним змінам, і що жодна частка Джона Сміта 1854 року не входить до складу тієї самої шанованої людини 1864 року, але нам вдалося виробити десятки сотень атомів у нашій британській армії між 1854 і 1855 роками; і в нинішньому тілі корпорації справді небагато тих, хто приземлився в Криму дванадцять місяців тому. Деякі полки оновлювалися тричі, інші змінювалися двічі. Зміна не на краще — старе було краще за нове. Тиша в таборі майже насторожує; якби не гармати час від часу між містом і північною стороною та через Черну, було б жахливо.