У кінці столу сидів російський офіцер, викрикуючи на весь голос якісь нерозбірливі уривки пісень, до яких він готувався рясними порціями бренді, хересу та кримського вина. Він був жахливо п'яний, але жах, який він вселяв у господаря й хазяйку, від цього не був меншим і, очевидно, дорівнював їхній ненависті до нього. Нам кажуть, що юсіанці так старанно читають лондонські газети, що знають усе, що проходить, так само добре, як і ми самі. Я не хочу вводити нашого доброго господаря та його дружину, або навіть п’яного москвича, в сварку, інакше я хотів би розповісти кілька подробиць щодо їхньої поведінки, які можуть виявитися кумедними.
Полковник округу Алоупка, почувши про стан «авторитету» свого брата, віддав наказ про його вигнання, але він був виконаний лише пізно ввечері. Він трохи говорив по-французьки, і мені здається, що він розумів англійську, хоча й казав, що не знає жодного слова. Наша вечеря складалася з солоного м'яса та омлету з салом, рясно запиваючи кримським вином. У нас також була банка консервованої яловичини. Він був дуже жирним, і ми всі відкладали надлишок жиру на тарілку, де він утворював досить велику купу. Полковник, який їв м'ясо, раптом схопив цю тарілку і напхав величезні роти. жир і жир стікають йому в горло на вістрі ножа з нескінченним смаком.
Козак приніс нам наші перепустки. Незважаючи на те, що він стояв струнко, погляд цього чоловіка видавав значно більше почуття огиди до стану полковника, ніж я міг би від нього очікувати. Наших коней, яких поставили в далекій стайні, вдалося нагодувати лише завдяки втручанню кількох інших наших донців, які також узялися охороняти їх усю ніч, — «греки були такими розбійниками». Наші ліжка були чистими та зручними, і ми добре спали до ранку, хоча полковник час від часу здіймав надворі жахливий галас. Гвардійці прибули приблизно через годину після нас і допомогли нам розважати полковника. Понеділок. Відстань додає чарівності вигляду палацу князя Воронцова з моря.
Звідси видається чудове поєднання татарської та норманської архітектури, донжонів і фортець, а також зубчасті стіни, які дивно переплітаються з мінаретами та куполом мечеті. Це досить близько до нашого готелю, і до нього веде гарна алея, схожа на авеню заднього будиночка в англійському маєтку. Доріжку позначає дерев’яна пальма, всередині якої оливки, фруктові дерева, вічнозелені рослини, величезні каштани та волоські горіхи та сріблясті тополі. Ми проходимо повз тихий замок з верандою та терасою. Це була резиденція принца до того, як він побудував свій палац, і зараз використовується як літній відпочинок його сина. Меблі прості та гарні, з вікон гарний вид. Слуга Eussjan (єдиний, кого ми бачили в цьому місці) охоче показав нам приміщення.