Французька кіннота, єгері, гусари і два полки драгунів були зліва від нас. Наша легка та наша важка кавалерійські бригади були сформовані двома важкими масивами, підтримані артилерією на рівнині за другим пагорбом Федульчіна, і здавалося, що вони були в чудовому стані та прагнули до бою". Насправді союзники мали не менше 6000 дуже чудової кавалерії того дня на полі, але їх стримували "через страх" перед артилерією, яку, без сумніву, вони могли мати. окрім багатьох тисяч ув’язнених, якби з ними поводилися Зейдліц чи Мюрат, але французький генерал не дозволив стратити напад, хоча французькі та англійські кавалерійські командири однаково прагнули цього, і тому ця благородна сила виявилася неефективною.
Пройшовши ліворуч від Кавабі, я вийшов на схил пагорба, щойно великий загін французьких військ увінчав його біля ^«. подвійно, дій) відданий і відразу кинувся вниз до акведуку, де сильна колона еусіян, захищена сильним вогнем артилерії на гребні хребта, зміцнювала свою позицію проти виснажених французів. Цей новий полк, атакуючи їх з надзвичайною завзятістю з флангу, буквально змітав еусів, як мух у акведук, або котив їх стрімголов вниз по крутих берегах; і в ту ж мить французька батарея праворуч від мене, яка належала, як мені здається, імператорській гвардії, вдарилася по розбитому натовпу виноградом і розірвала їх на атоми.
Ця колона була, так би мовити, головою другої атаки на лінії, і, виринувши крізь летючу масу, ще один корпус інфантії Еусія з вирівняними багнетами знову з великою стійкістю просувався до акведуку. Наскільки сягало око праворуч, кашкети й сірі кітелі йшли до союзницької позиції, або відділялися від далеких резервів, які то тут, то там виднілися, ховаючись серед пагорбів. Коли французька батарея відкрилася, батарея Еусія була від'єднана, щоб відповісти на неї та відбити їхній вогонь; але якщо браві союзники сприйняли свої удари з великою галантністю та холоднокровністю, і їх ні на мить не відвернули від своєї справи, пов’язаної з піхотною колоною, голова Wlrkii була повністю розбита на шматки за дві хвилини.
Тоді офіцери зупинили його й марно намагалися розгорнути його — колона, коливаючись і звиваючись^ як велика змія, почала поширюватися з дальнього краю, як віяло, і відступати в тил. Ще один грюкаючий залп винограду, і вони летять над рівниною. І тепер над усім гуркотом битви розривається, якийсь новий грім. Це глибокі гнівні голоси великої англійської важкої батареї 18-фунтових і 32-фунтових гаубиць під командуванням Моубри, які шукали резерви. Ці гармати були розміщені далеко від мене, біля сардинців, і всі визнають, що вони зробили хорошу службу в цей насичений подіями день. Наступ, свідком якого я щойно став, був останнім зусиллям ворога.