Те, що росіяни також мають певні побоювання з цього приводу, очевидно з тієї наполегливості, з якою вони обстрілюють новозбудоване укріплення. Довгі 68-фунтові гармати, якими воно має бути озброєне, здаються достатньо грізними, щоб знищити судна навіть на відстані трьох тисяч ярдів, але поки що кораблі залишаються пришвартованими у дві лінії поперек гавані, тоді як човни снують навколо них з усіх боків у невпинній діяльності. Наша батарея біля Каменоломень майже готова, і менш ніж за тиждень ця справа вирішиться. Наші втрати останнім часом не були великими. Жоден офіцер не загинув після лейтенанта Менселла з 39-го полку. Хворих небагато, враховуючи, що перед Севастополем зосереджено 150-тисячне військо.
Знову лунають скарги щодо браку матраців для поранених у таборі. Турбота або терор уряду забезпечили цими предметами велику кількість у Скутарі, але в шатрах лікарень їх дуже бракує; а чоловіки лежать у незручності. Було звернуто до Фонду хворих і поранених, щоб усунути цю нестачу; але, хоча магазини лежать марні в напівпорожніх лікарнях Босфору, здається марною тратою грошей купувати свіжі товари, які можна було б доставити за невеликою домовленістю між медичними працівниками двох місць. Наступний лист потрапив до моїх рук через день чи два після того, як я відвідав безлюдне село приблизно за дванадцять миль від Бауіклави.
Він в жіночій руці і датований самим днем захоплення Мамелон-Верт із села на північ від Севастополя. Опускаючи внутрішні подробиці, я не можу не надати політичний і військовий вміст, який можна вважати суспільним надбанням: — JMay 2G {June 7). «Ти, моя дорога сестро, не в дуже безпечному становищі; за моїм судженням, ворог знаходиться за кілька кроків від тебе в Тороссі. Уайдарська дорога розбита. Ми вже прочитали}»^ послали піонерів на узбережжя, щоб розбити дороги в разі прибуття ворога; вони прийняли достатню кількість порошку. У своєму листі від 12 (24) травня Ви сказали, що про Вас все тихо, але тепер так бути не може.
Керч взято; під Арабатом відбулася битва, в якій ми перемогли. Кажуть навіть, що російська армія йде на Париж. До сьогоднішнього дня в Севастополі було спокійно. Сьогодні ворог сильно бомбардував, але не брехав, а бомбардував і нічого не робитиме; вони взагалі нічого не можуть проти нас зробити. Мама, яка щойно приїхала звідти, каже, що місто неможливо впізнати, настільки воно змінене укріпленнями, які постійно добудовуються. На Північній входиш як у ворота, з величезними батареями з обох боків. Слотер був там дня, коли було зовсім тихо; вона навіть ночувала в місті тієї ночі. О десятій годині в галерею біля вікна впав снаряд; на щастя, він не впав у кімнату, інакше вона могла постраждати. * * Кажуть, резиденцію вайля незабаром перенесуть на Дунай.