Далі йдуть інші земляні роботи, кам’яне сховище lai'ge і казематований форт Катерини з двома ярусами гармат; потім ще земляні роботи, поки лінія оборони не з’єднається з роботами в Інкерманні. Насправді. Форт Костянтин, Сіверна, Форт Михайло та Форт Кетрін разом із своїми сполучними спорудами, а також цитаделлю та фортами в їхньому тилі утворюють одну велику батарею, надто віддалену, щоб серйозно поранити нас за Севастополем, але цілком здатну витримати будь-яку атаку піхоти з південного боку. Складність північного боку була передбачена весь час — передбачена, але не передбачена. Фактично не було зроблено жодного кроку, щоб застрахувати володіння плодами нашої праці. Ми не підготувалися до успіху, і Аве тепер треба витримати нову кампанію, а росіяни мають сім чи вісім місяців, протягом яких вони можуть зміцнитися, набрати свою виснажену армію, зібрати нову техніку та заперечити наш прогрес новою бійнею. Це залишає нам перемогу, але наполовину насолоду.
Британська армія активно займається прокладанням доріг, будівництвом хат і бурінням. Великі групи щодня спускаються до Севастополя і повертаються з деревиною, дверима, віконними рамами, балками, плитами мармуру та каменю, ґратами, склом, замками, залізом, фуебриджами, яких було знайдено у великій кількості, та різними іншими предметами загального користування в таборі, а хатини, що постають з усіх боків, є зразком винахідливості в пристосуванні російської власності до британських і французьких потреб. Однак поки що переважна більшість солдатів перебуває під полотном, і, ймовірно, залишатиметься так ще на пару місяців. Окопів — пам’ятників терплячих страждань, витримки, мужності — скоро не буде. Зброя вилучена; справді, тепер вони майже всі зникли.
Габіони йдуть стрімко, бо люди отримали дозвіл використовувати їх як паливо — земляні укріплення Авілл швидко зникають, і наступної весни від існування цих пам’ятних Аворків мало що залишиться. Меланхолійно, серед усіх цих звуків радості та перемоги, думати, що армія була майже втрачена й поглинена цими нароавними дамбами, і що це Авас «зробив помилково». Наші інженери накреслили свої лінії, і вони їх дотримувалися, хоча росіяни щодня показували їм свою помилку. Зрештою, Авген наш Авас атакував, людям довелося бігти по відкритому простору понад 200 ярдів. Нехай будь-хто спробує пробігти таку відстань по розбитому грунту з гвинтівкою і 50 патронами, і побачить, чи буде він у хорошому стані для важкого бою в кінці.