Увесь цей час росіяни марширували похмурим тупотом через міст, а човни були зайняті вивезенням матеріальних засобів з міста або перевезенням людей на південний бік, щоб завершити роботу по руйнуванню, відновити вогонь прихованих шахт або освітлити недоторкані будинки. З усього флоту було видно лише вісім пароплавів і щогли затонулих лінійних кораблів. Щойно розвиднялося, французи почали пробиратися зі своїх окопів у палаюче місто, не злякані ні полум'ям, ні жахами цих вибухів, ні вогнем причаєного ворога, ні вогнем своїх власних гармат, які продовжували повільно стріляти гарматними пострілами та виноградом у передмістя через однакові проміжки часу, можливо, з самою метою утримати страглеїв від ризику своїм життям.
Але червоні бриджі та сині бриджі, тепі та зуавські фески, незабаром можна було розрізнити серед полум’я, яке рухалося від хати до хати. Перед п’ятою годиною багато людей поверталися зі здобиччю, як це було, і ілюсійські реліквії були виставлені на продаж у таборі ще до того, як батальйони еусіян вирушили з міста. Моряки теж не відставали у пошуках «здобичі», і Джека можна було побачити, як хитаючись під стільцями, столами та заваляними старими картинами, кожною вулицею повертався до окопів із величезними накопиченнями Безпорадності. Кілька чоловіків загинули в результаті вибухів цього і наступного дня. О 7:10 невеликі вибухи снарядів і порохових складів відбулися в місті за Бкданом і ліворуч від Докярд Крік.
О 7"12 величезні хмари чорного диму піднялися з-за Форт-Пола, ймовірно, від пароплава, який ми знайшли палаючим на докверфі. Люсієві колони, які безперервним потоком пливли через міст, тепер розбилися на невеликі тіла або переривалися масами, неушкодженими від пострілу та снаряда, що впав у воду поруч із ними. О 7:45, остання щільна колона пройшла повз, і незабаром після цього міст був розірваний, і всі шматки попливли на північний бік на 8'7. Човни не припиняли тягнути назад і вперед, і пароплави були надзвичайно зайняті ще довго після того, як гарнізон рушив.