Вони пройшли повз нього, і натовп глядачів йшов слідом, коли їх зустрів натовп офіцерів з англійського табору, що спускалися подивитися на веселощі, яке, на жаль, закінчилося. Тим не менш, вони просувалися вперед через міст і, безсумнівно, якби їм дозволили, під’їхали б до батареї Більбоке або до ферми Маккензі — бо тут аксіома, що ніщо не зупинить англійського піхотного офіцера, який сідає на своєму улюбленому багажнику; але капітан французького штабу, бачачи, що може статися, наказав вартовим не дозволяти нікому перетинати міст. Коли ми їхали вгору по ущелині між двома мамелонами, які стали свідками такої гострої битви 17 серпня минулого року, ми зустріли ще багато англійських офіцерів, які спускалися вниз, але їх повернули назад.
По долині все ще було розкидано багато союзних офіцерів і солдатів, але, безсумнівно, усі вони повернулися на наші лінії без роздратування, судячи з поблажливості та ввічливості, яку росіяни протягом ранку виявляли до бродяг дещо поза межами. Генеральні офіцери, які зустрілися сьогодні, були: генерал Тимоєв, начальник штабу 4-го корпусу російської армії, який знаходиться попереду і забезпечує передові пости; Генерали де Мартімпре, Віндхем і полковник граф Петітті, начальники штабів французької, англійської та сардинської армій. Трьох останніх призначили їхні головнокомандувачі представити пропозиції про перемир’я, які вони обговорили та ухвалили. Їхня місія не подовжувалась далі, і генерал Тімоєв, не маючи права приймати ці пропозиції, не передаючи їх своєму генерал-майору, просто взяв їх копію, яку він передасть генералу Лійдерсу, який, як кажуть, зараз близький до liand.
Тому ймовірно, що буде ще одна співбесіда для остаточного узгодження умов. Загалом на Трактир-мосту та поблизу нього сьогодні була чимала кількість російських офіцерів. Деякі з них прогулювалися по двоє чи по троє в полі, на невеликій відстані позаду, і коли вони були описані, союзні офіцери, як правило, регулярно атакували їх, прагнучи познайомитися. Їхні манери були загалом серйозними й досить стриманими, але вони охоче розмовляли, і всі мали тон і вигляд добре вихованих чоловіків. Деякі з них були зовсім молодими. Був один юнак років вісімнадцяти, який назвав нам гусарський полк, у якому він був офіцером, і, здавалося, знався на конях, вказавши на англійських коней з-поміж французьких, «КСПЛОЗІОКС У БІЛОМУ АВОЛЬТКУ». Навколо стояло 117 італійців і арабів.