Щебетання стрілецької зброї ніколи не вщухає в передових окопах ні дай, ні вночі. Серпень -ТО. Сьогодні вранці, о першій годині, табір з одного кінця в інший був сколихнутий від неймовірного вибуху, який спричинив наслідки землетрусу. З нашими бравими союзниками стався жахливий випадок, коли вони продовжували свою роботу зі звичною енергією. У барабан, з якого вони викидали порох в один із магазинів біля МаніКлону, влучив снаряд від російських батарей, який, розірвавшись, провалившись через дах вагона, запалив патрони всередині; полум’я досягло пороху в магазині, і з жахливим гуркотом 1400 порохових пострілів вилетіли вогненним вулканом до неба, розтрощивши на атоми магазин, барабани та всі навколишні роботи, і кружляючи від центру в усіх напрямках над обличчям Мамелону та за ним, 150 офіцерів і солдатів.
З них 40 було вбито на місці, а решта обпалені й обпалені, або поранені осколками, камінням, дробом і снарядами, викинутими в повітря вогняним виверженням. Маси землі, габіони, каміння, уламки вагонів і важкі постріли були викинуті далеко в наші роботи зліва від французів і поранили кількох наших людей. Світло від вибуху було невеликим, але його гуркіт і удар, який він завдав землі, були дуже значними. Найважчі сплячі прокидалися і кидалися з-поміж своїх. На мить запанувала тиша, але на мить, коли похмурий грім повільно вщух і відбився вздовж висот Інкермана й Маккензі, тоді росіяни, підскочивши до гармат, голосно вигукнули, але незабаром їхні голоси заглушив гуркіт французьких і англійських батарей, які відкрилися праворуч від атаки й люто обстріляли їх. їхні роботи.
Росіяни відповіли на наш вогонь, але не змогли скористатися нашою невдачею через стійкість французів у передових траншеях і ту непохитність, з якою тривала канонада. Яскравий місяць освітлював усю сцену і кидав свої промені на величезний стовп диму й пилу, який піднімався в повітря з Мамелона і, сягнувши величезної висоти, розгортався і скидав зі своїх скупчених хвиль диму й сірчаної пари чорний осад із землі, дрібного пилу й гальки, змішаний із жалюгідними уламками, що падав, мов дощ, на укріплення внизу. Темна хмара, наче пелена, висіла над цим місцем майже годину, щомиті червоніючи від відблисків артилерійських спалахів, які безперервно гуркотіли аж до світанку.