Тож адмірал повернувся, потривоживши величезну кількість диких птахів, які живуть на берегах Борисфена з найдавніших часів. Тим часом наші друзі та союзники підійшли до Спіта, і, можливо, вони не мали жодного уявлення про те, що їм вдасться знищити хетерію, яку їхні йодні друзі та союзники, англійська ліада, не розтрощили до кінця напередодні. День був дуже похмурий, як я вже сказав, і північний вітер створював величезне заломлення, так що кінець скелі ніби піднявся з води, а кораблі мали коливаються корпуси та тремтячі щогли, коли вони рухалися вперед, так само, як можна було б побачити їх крізь серпанок під час спекотної прогулянки в липневий день. Але вони продовжували, і нарешті прибули до коси, і ворог відкрив по них вогонь, як і раніше.
Маленький канонерський човен мужньо стояв у радіусі 1500 ярдів від берега, інші стали на якір на 1800, і всі дуже різко вдарили з гармат у бруствер. Їхній постріл пролетів над скелею, влучив у її обличчя, збив воду біля її основи на хмари бризок, і росіяни вдарили по воді позаду, попереду, з цього та з іншого боку судна, але не потрапили в щоглу, лонжерон чи канат, і тому бій тривав; але французи стверджують, що вони зняли принаймні одну гармату і розбили значну частину ворога, перш ніж відійти. Це вони зробили після півгодинної гри з кусіянами, а потім кинули якір біля гирла Бугу, знову близько до нас. Тим часом ми побачили видовище, яке змусило нас повірити, що його величність цар або хтось із його імператорської родини справді вшановує нашу маленьку ескадру хвилинною перевіркою.
Можливо, він думав про те, що вони можуть претендувати на морського цезаревича. Зрештою, можливо, ми бачили лише херсонського губернатора, але десь опівдні на східному березі Бугу справді з’явився якийсь великий чоловік на великому темному коні, а за ним десять чи дванадцять верхових офіцерів і кілька санітарів. Цей автентичний діяч під'їхав до козацького посту, зліз з коня і вшанував нас хвилинним оглядом, який час від часу переривав кількома словами до оточуючих. Ось козак на повній швидкості мчав степом прямо до гурту кавалерів. Він підійшов до Авлієна, зліз з коня і, підійшовши до великого геодезиста нашого флоту, став на коліна й, здавалося, поцілував йому ноги, коли той передав йому депешу.