Генерал говорить про красу Варни та її паркові краєвиди, наводячи це як очевидний доказ того, що вона була здоровою. Тепер Варна аж ніяк не красива; а також навколишній район не примітний краєвидами, які описує сер Джордж Браун у своєму поетичному ентузіазмі; але його мова застосовна до Девно. Якщо він справді призначався для Варни, можна лише сказати, що Легка дивізія мала до цього місця дуже мало спільного. Але хіба сер Джордж Браун не пам’ятає, що доктор Холл, на прохання лорда Реглана, вирушив доповісти про місце табору в Девно, і що він негайно засудив це, щойно побачив це, і надіслав звіт, який сер Джордж у своїй упертості проігнорував, доки він не був змушений розбити свій табір і піти у замішанні та жаху через напад холери?
В даний час війська у відмінному стані здоров'я: наша сила дуже значна. Він майже такий же численний, як той, з яким герцог воював у битві при Вітторії. Піхота налічує 27 000; кіннота 3500; артилерія 9 000 — загалом, генерал Сімпсон має під своїм командуванням не менше 38 000 ефективних осіб усіх видів зброї. Скарг небагато; але армія — істота ненаситна, і її постачальники повинні бути такими ж продуманими й передбачливими, як мурахи. Припаси повинні надійти заздалегідь у величезних кількостях, інакше ми вимремо з голоду. Купа магазинів зникає за день. Усім начальникам комісарства в Балаклаві можна сказати — «Nulla fronti fides» — «Не вірте фронту». Коли ми чуємо про низькі врожаї та брак бі'еадстутфів вдома, згадка про величезну кількість пшениці та кукурудзи, знищених у Керчі, захоплює наш розум.
У той час спалювати цю кукурудзу здавалося марнотратним, майже злим, коли ми привозили їжу за величезні кошти з Англії та з усіх країн світу. Зараз ми посилаємо агентів до Америки купувати хліб. Хіба сер Джордж Браун не міг забрати кілька мільйонів фунтів коштовності, які були знищені так необачно. Дійсно, з таких вчинків рано чи пізно виникає Немезида, і руїна незабаром досягне небезпечної зрілості. Ми були змушені позичати борошно як у французів, так і у сардинців, але слід пам’ятати, що ми вважаємо за потрібне давати нашим людям хліб чотири рази на тиждень, хоча французи задоволені, якщо отримують хліб раз на тиждень.