Щоб показати, які різні враження різні люди отримують від однієї й тієї самої справи, дозвольте мені зауважити, що один високопоставлений офіцер сказав мені, що росіян, яких було видно в Редані, не перевищувало 150 чоловік, коли він увійшов у нього, що люди могли б перенести бруствер біля основи з найбільшою легкістю, якби вони тільки кинулися на нього. Далі він висловив думку, що у них не було польових частин всередині брустуру від одного кута входу до іншого. З іншого боку, військовий офіцер твердо запевнив мене, що коли він піднявся на верхівку парапету виступу, то побачив приблизно за півтора ярда перед собою бруствер з прорізами в ньому, крізь які були влаштовані дула польових знарядь, і що в тилу його були компактні маси російської піхоти, передня шеренга стояла на колінах із нерухомими багнетами, ніби готова прийняти атаку. кавалерії, тоді як дві задні шеренги над ними вели різкий і нищівний вогонь по наших чоловіках.
Єдиний спосіб узгодити ці розбіжності полягає в тому, щоб припустити, що перший говорив про ранню стадію штурму, а другий посилався на пізніший період, коли росіяни, можливо, відкрили амбразури в бруствері, будучи підкріпленими втікачами з Малахолу та військами за казармами в його тилу. Хоча це, безсумнівно, сумно і майже неймовірно для тих, хто знає, як добре британський солдат загалом поводиться в присутності ворога, люди, коли вони досягли парапету, були охоплені якимось дивним захопленням і НАСПІВ. M7 почав заряджати та стріляти, замість того, щоб дозволити своїм офіцерам, які зараз швидко падали, тому що вони кинулися попереду та намагалися стимулювати своїх солдатів своїм прикладом.
Незважаючи на поширене упередження про протилежне, більшість людей витримують вогонь набагато краще, ніж багнет — вони продовжуватимуть стрільбу на кілька кроків набагато раніше, ніж вони зблизиться з ворогом. Часом досить важко змусити кінноту атакувати, якщо вона може знайти будь-яке гідне виправдання, щоб схилитися до своїх мечів і взятися за пістолет і карабін, з якими вони задоволені вискочити назавжди; і коли під рукою будь-яке укриття, вихований у окопах піхотинець знаходить чарівність патрона непереборною. Невеликі частини 90-го і 97-го, значно зменшившись, продовжували хоробро до брустуру, але вони були надто слабкі, щоб форсувати його, і їм довелося відійти й відійти за траверси, де вже зібралися люди з різних полків і вели жвавий вогонь по сіянцям, чиї голови ледве виднілися над бруствером.