Понеділок, Sepinnhcr 10. Змагання, на яке так довго були звернені очі Європи, майже вирішене — подія, від якої залежали надії стількох могутніх імперій, майже вирішені. Sel)asto]»ol is in iiames! Хіт, об’єкт такої величезної дипломатичної суперечки та багатьох кривавих боїв, зник у безодні! До величезної, але славетної трагедії додалася ще одна велика різанина, глядачами якої були тривожні та схвильовані весь світ, від найцивілізованіших націй до найварварських орд Сходу. Серед криків перемоги та криків відчаю — у несамовитій радості та пристрасній скорботи — пелена чорного диму, посіяна вогняними спалахами вибухаючих фортець, опускається на сцену, на якій зображено стільки різноманітних рис людського нещастя та людської величі, така висока витривалість і спокійна мужність, така мізерність і слабкість — через які переслідують характери, які історія може згодом розвинутися так само широко, як і боротьба, в якій вони були залучені, і досягти гігантських розмірів, або вона може зменшитися до найменших розмірів, як негідних тієї ролі, яку вони зіграли.
Похмура, дивна тиша, яку час від часу порушує гуркіт цитаделей і палаців, які розносяться в порох, змінюється безперервним діалогом гармати, яка так голосно і так сердито говорила цілий рік. Втомлені армії, відокремлені одна від одної морем вогню, відпочивають на руках і з різними почуттями дивляться на все, що залишилося від об’єкта їхніх конфліктів. Як же банально виглядають усі ці оголошення! Як жахливо для письменника відчувати, що все, що він описує, знають в Англії, обговорюють і обговорюють у кожній садибі до того, як він зможе сісти, щоб розповісти історію, і що до того часу, коли його листи дійдуть до тих, для кого вони призначені, усе те, що зараз здається йому як новим і недавнім, так і цікавим і вагомим, стане двічі переказаною історією!
Кожному тут випадки кількох останніх da^ здаються важливими, вражаючими та вражаючими. Чи належним чином ми їх оцінимо, покаже час. У суботу ми відчули, що великий успіх наших доблесних союзників був дещо заплямований нашою власною невдачею, і сумнівалися, чи ессійці покинуть будь-яку надію відвоювати Малахофт". У неділю, перед полуднем, ми гуляли вулицями Севастополя та дивилися на його руїни. Армія тепер у напрузі щодо свого майбутнього. Південна частина міста в руках союзників. На півночі поряд велика цитадель і численні регулярні форти, підкріплені величезними земляними укріпленнями та захищені великою армією, викликають у нас непокору через вузьку смугу Аватера, і Уусія може похвалитися, що вона ще не втратила Севастополь.