[ви]давця. «Про староства українські», «Про землю волинську в половині XVI століття». Дослідження — цікаві, і, по можливості, відзначаються історичною безсторонністю. в) Оскара Кольберга: Lud. Jego zwyczaje, sposób życia, mowa, podania, przysłowia, obrzędy, gusła, zabawy, pieśni, muzyka i tańce [Народ. Його звичаї, спосіб життя, мова, перекази, прислів'я, обряди, чари, забави, пісні, музика і танці]. Останній том, що вийшов — ХІ-й (Кр. 1877), присвячений етнографії познанської землі, попередні томи (з 1 по 8) зайняті областями Сандомира, Куявії та Кракова. Це найкращий з етнографічних збірників у всіх слов'янських літературах — за багатством матеріалу і навіть за його достовірністю. Наукова обробка слабка, та вона, здається, і не малася на увазі видавцем. Він — не вчений, а практичний етнограф. Чудово виконані малюнки (особливо в 1-х томах) прикрашають видання. Є дещо в ньому, що може здатися зайвим і неважливим, але такого небагато. І цією-то якістю саме відрізняється збірник О. Кольберга від попереднього шляхетського збірника Голембйовського (Lud Polski etc. [Народ Польський тощо], 4 т., 1830). г) Праці етнографічного відділу Московського антропологічного товариства, 4 і 5 томи. У 4-му вміщена, між іншими цікавими повідомленнями, стаття В. Ф. Міллера: «Східні і західні родичі однієї російської казки», стаття цікава за предметом, що настільки сильно займає тепер науку історії літератури. Том V весь зайнятий збірником «Матеріалів з етнографії російського населення Архангельської губернії», М. 1877, зібраних п. Єфименком. Матеріали видані в сирому вигляді, але важливість їхня безсумнівна, вона визначається, між іншим, і тим, що на крайній півночі, віддаленій від швидкого руху життя, старовина повинна була зберегтися свіжіше, ніж у місцях торованих. д) Про чаклунство і відьомство в південно-західному краї, п. Антоновича — становить 2-й випуск 1-го тому «Праць південно-західної експедиції Географічного товариства».
Д. Чл. Ф. А. Терновський прочитав витяг зі „справи про становище в штаті малоросійських монастирів і про приведення їх у єдиноманітність з великоросійськими8, що знаходиться в архіві святого синоду (див. у відділі статей).
Д. Чл. А. А. Котляревський присвятив кілька слів: пам'яті Олександра Миколайовича Попова. Нещодавно помер історик-юрист А. І. Попов має повне право зайняти увагу членів історичного суспільства. На вчену арену він виступив у 1841 році з'єд-