чера (у 1848 р.). Але тодішній міністр гр. Уваров не був у добрих стосунках із гр. Строгановим, і це відбилося на Бодянському: за вміщення в „Читаннях” перекладу Флетчера Бодянський був переведений до Казані, а Григорович на його місце — до Москви. Не вважаючи себе зобов'язаним коритися примсі міністра, Бодянський подав у відставку, міністр її не прийняв, справа дійшла до Государя, і лише через рік Бодянський був повернений на колишню кафедру. Тоді ж гр. Строганов, своїм коштом, доручив Бодянському видання знаменитого „Святославова Збірника” 1073 р. Бодянський дуже тягнув видання, друкуючи по аркушу на рік, а іноді й менше; чи життєві тривоги відволікали його, чи нелегкість роботи? — сказати важко. Робота дійсно була копітка; „Ізборник” 1073 року весь заснований на грецьких джерелах, але деякі джерела невідомі в оригіналі, і Бодянський шукав їх у давніх авторів. Праці це коштувало йому чимало: будучи від природи дуже ощадливим, Бодянський однак пропонував значну грошову премію тому, хто знайде деякі місця у творі Кирила Єрусалимського, що знаходиться в „Ізборнику”, звичайно, попередньо він сам ретельно перечитав усього Кирила Єрусалимського... „Ізборник” у 1875 році був майже закінчений у виданні: вміщено слов'янський переклад із грецьким і іноді латинським оригіналом; Бодянський хотів приєднати до нього довгий вступ: про розвиток літератури в давній Болгарії, словник та атлас малюнків. Чому праця не випущена у світ — невідомо.
З 1840 по 1858 рік настала перерва в редакторській діяльності Бодянського; оп займався лише професурою. Курс Бодянського складався з відділу практичного, де після короткого грамотного введення йшло читання пам'яток: Краледворського рукопису, сербських пісень, „Марії” Мальчевського. Цей курс вів дуже успішно; інші ж предмети пропонував лише у уривках, так, прослухавши його навіть п'ять років, доводилося вислухати одні шматочки, напр. з граматики: про двоїсте і множинне число, з історії — кінець історії балтійських Слов'ян і початок історії Че-.
хов. Бодянський стверджував, що, за такої системи читання, він легше привчав своїх слухачів до спеціального вивчення предмета.
Б 1858 р. помер Чортков, який був після графа С. Г. Строганова головою Московського Товариства історії та старожитностей. Сно-
ЗОО (ІДИЦЬ ПРО ЗАСІДАННЯ ІСТОРИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА ЛЕТОПИСКУ НЕСТОРУ