В Уманському повіті, на околиці м. Т&льного, М. А. Немирич розкопав 8 вельми характерних гробниць. Гробниці ці відрізняються тим, що курганних насипів на них немає; вони представляють майданчики, що лежать зовсім на одному рівні з навколишнім полем, серед якого виділяються тільки тому, що кожна гробниця обставлена навколо з валунів різної форми і величини. Валуни здебільшого заглибилися в чорнозем, отже лише верхівки їх видно рівні грунту. Влаштовані таким чином гробниці, за зауваженням м. Немирича, добре знайомі з даною місцевістю, тягнуться смугою через Уманський повіт у напрямку з північного сходу на південний захід, водоймою Гірського Тикича, більше на лівому березі цієї річки. Місце поховання знаходиться всередині кожного кола; у восьми гробницях, розкритих м. Немиричем, скелети лежали завжди у напрямку із заходу Схід, головами частіше на захід (у двох випадках на схід), на глибині 2 аршин від поверхні. Скелети супроводжувалися численними залізними предметами: так р. Немирич зібрав 7 стремен, 3 вудил, 2 ножиць, 2 кресала, 2 ножики, одну сокиру і множину уламків заліза від інших предметів, що вже розклалися; Крім того, в могилах були знайдені: одна золота каблучка, одна сережка, 3 потинові дзеркала, покриті на зворотному боці арабесками і дві мідні судини (що стояли біля йог скелетів). Дзеркала, за металом, формою, величиною і прикрашаючим їх орнаментам, абсолютно тотожні з такими ж дзеркалами, що зустрічаються у великій кількості на середній течії Волги, особливо в руїнах давнього Болгара і не знаходилися зовсім у курганах південно-західного краю. З двох знайдених судин: одна зроблена з червоної міді, має вод досить об'ємистого циліндра, що звужується до верху у вигляді довгої вузької шийки; з одного боку він забезпечений довгою овальною рукояткою, з іншого також довгим вузеньким приймочком як у чайника. Інша посудина, також із червоної міді, представляє кадильницю, що мала вигляд восьмигранної коробки; у верхнього краю її знаходяться отвори, в які вдягався ланцюжок. На зовнішній поверхні чотирьох з-поміж восьми стінок судини знаходяться випуклі зображення чотирьох євангелістів. Граф А. С. Уваров,
АРХЕОЛОГІЧНІ ЗНАХІДКИ Ц ГАСКОПФІ В КИЇВСЬКІЙ ГДБ. 1876 р. 261
розглядав цей посуд, відносить його, за стилем і способом зображення святих, до творів візантійського мистецтва VI — УПІ століття. Очевидно християнська кадильниця потрапила випадково в руки темряви, яка ховала ще мертвих за язичницьким обрядом і вжита була в даному випадку як похоронна судина при влаштуванні язичницької могили 1).