3-тє приватне засідання відбулося 11-го березня.
Насамперед вислухані були заяви дійств. члена ІІ. О. Лашкарьова про дві київські стародавні споруди. "Як би не були малочпслені - говорив референт - пам'ятники київської давнини, їх першорядне значення в області російської археології не вимагає пояснень. Як би не були вони потім зіпсовані часом, що руйнує і навіть відновлює рукою людини - і то небагато, що вціліло в тому, що вціліло в тому, що вціліло в тому, що вціліло в тому, що уціліло у тому ланцюгу пам'ятників, який, розпочавшись від Києва, простягнувся далеко по в 1873 - 77 іт.
областям російської землі. Але чи все, що справді збереглося від стародавнього періоду, занесено до приватних та загальних досліджень про київські старожитності, добрий почин яких належить митрополиту Євгену? Мені здається ні ". Тут референт перейшов до Предтеченської церкви, прибудованої до великої лаврської церкви. Він вважає, що ця церква і є саме та, про яку згадується в патерику, в оповіді про Іоанну і Серпа: "Захарія (син Івана) все вдасть ігумену Івану, нехай збудує як (2000 гривень срібла і 200 грив. золота) поставлено бість церкви святий.
У справжньому своєму вигляді ця маленька до мініатюрності церква, побудована за давнім, строго-візантійським планом, з квадратною площею, з чотирма стовпами в центрі, з трьома абсідами на схід, не може не вразити своєю незвичайною формою.
Строго вчений характер дослідження цієї церкви і особливість кладки зовнішньої стіни її, все говорить за те, що вона вціліла будівлі, що багато разів перебудувалася. Після того П. А. Лапікарев представив ознаки давнини Троїцько-Кирилівської церкви, побудованої великим князем Всеволодом Ольговичем, який княжив у Києві, 1138—1146 р.
Розбираючи в подробиці архітектурні частини цієї церкви, референт визнає їхню безсумнівну давнину, що не заважає йому бачити частини пізнішого часу, як наприклад ліхтарі та бані. План, пілястри, кладка церкви, і нарешті фрески і правопис, у найцілішого подекуди — на стінах, усе це говорити за давнину ХЦ століття. Фрески ці, як відомо, забілені і чекають на реставрацію ').
Потім було читання д. чл. Ф. А. Терновського - про літопис Георгія Амартола. Референт передав зміст хроніки, навів характерні місця з неї і наприкінці перейшов до порівняння перших сторінок Амартола з Нестором. Останній вільно користувався Амартол, якого вивчив. Це читання тривало і на засіданні 28 березня.
Автор вказав на всі запозичення Нестора у Амартола і відзначив різницю у погляді на книжкове вчення в обох літописців.
*) Детальне повідомлення у Працях Біїв. Археол. з'їзду, т. I.
ЛЕТОПИСКУ НЕСТОРА