По-перше, лист (1616 р.) матері, знатної шляхетки Пелагії Квпріановпи Гецевичівни, у синові, який прийняв унію, з наказом звернутися до православ'я. Лист цей був уже виданий (м. Кояловичем), але з кількома перепустками, що сталися, очевидно, від застарілості рукопису, за яким він виданий. Новий, знайдений референтом, список листа (у рукописі, збірнику Києво-Софійської бібліотеки першої полови ХУІІ ст.) зберігся краще та заповнює ці перепустки. У листі містяться звичайні мотиви тодішньої полеміки, саме: що всі патріарші престоли рівні честю і гідністю і що папа нічим не кращий за інших патріархів; що не слід спокушатися, якщо східні патріархи живуть милостиною і в рабстві у невірних, тоді як тато багатий і славний; що унія у польських областях запроваджується насильством. ІІо думку референта, лист найбільш чудовий, як пам'ятник богословського авторства та освіченості жінки російської на початку ХУІІ століття. Гецевичівна цвіте св. батьків і класиків, склад її виразний і поцяткований народними приказками. Кинувши, з приводу цього листа, загальний погляд на долю західноросійської жінки, референт прийшов до того-
266 ВІДОМОСТІ ПРО ЗАСІДАННЯ ІСТОРІЇ НОВОГО СУСПІЛЬСТВА ЛЕТОПИСКУ НЕСТОРУ
включению, що у литовських і західно-російських сімействах жінки останні переходили в унію.
По-друге: 36 листів олександрійського патріарха Мелетія до складу Костянтина Острозького; про зміст цих листів референт не поширювався, оскільки він приготував їх у пресі.
По-третє: два невідомі досі невеликі полемічні трактати проти унії. Викладаючи їх зміст, референт зупинився на переказі, що полягає в одному з них, про заснування візантійської кафедри ап. Андрієм і виклав літературну історію передання про ап. Андрія, стосовно Візантії та Русі.
Потім буд. чл. А. Д. Воронов, за відсутністю ІІ. А. Лашкарьова, прочитав приготоване цим останнім повідомлення про деякі документи, що стосуються перетворення війська Донського в 1775 р. (див. у відділі статей).
2-ге загальне засідання відбувалося 24 лютого. Перше читання належало буд. чл. М. А. 'Гудову, „про перші сторінки літописів Косми Празького, Мартіна Галла та Нестора”.
Друге читання, буд. чл. А. Д. Воронова, було присвячено дослідженню західних звісток про латинських місіонерів на Русі в X — XI столітті у зв'язку зі свідченнями наших літописів (див. у відділі статей).
На деякі свідчення, прийняті референтом, як безсумнівні, було зроблено заперечення дійств. чл. Ф. Я. Фортінським. Недовіряючи між іншим подорожі Адальберта на Русь, Фортинський взагалі ставився з особливою обережністю до власних імен у хронікерів. Г. Фортинський висловив також сумнів про буллу папи Івана XIII та інше - про особистість єпископа Ко.юбрезького.