Думаю, що ця думка людини найвищою мірою правдивої ві залишає жодного сумніву в тому, що в Росії смертна кара, в замаскованому вигляді, існувала, за загальні злочини, аж до царювання государя імператора Олександра II. Це була кара через засічення батогом, батогами і шпіцрутенами і навіть різками. Оскільки тілесні покарання з половини царювання Катерини II залишені були лише нижчих станів, очевидно, що страта у згаданому вигляді застосовувалася до злочинців цих станів. З прочитаного уривка Щербатова про смертну кару видно, що число ударів батога сягало від 300 до 400. А зауважте, що заплечні майстри мали таке мистецтво володіння, батогом, що могли, за свідченням очевидців цих страт, двома трьома ударами вибили б душу з дурня. хабарем. Засіченню батогом сприяло те, що число ударів батогом не тільки не було визначено в законі, але й не було призначається в судових вироках до 1812 р. Кнут, це одна з жахливих знарядь не тільки тілесного покарання, а й самої смерті, було скасовано в 1845 р. з видання. Але і після того залишилися в дії дві інші знаряддя: шеті та шпіцрутени. Про те, чи могла зробити н іроізводила батіг засічення, я сказати певного нічого не можу. Питання це потрібно піддати дослідженню. Але що покарання шпіцрутенами було покарання смертоносне, це відомо навіть і фахівцю з кримінального права. Це покарання, як відомо, запозичене було Петром I у німецького породу і за жорстокістю не поступається нашому національному батогові, тому що татарське походження його нічим не доведене. Найвища кількість цього покарання сягала 6,000
О. Ф. КІСТЯКІВСЬКИЙ,
ударів, бували екстраординарні випадки, коли кількість ударів вищалося до 12,000. Покарання це власне спочатку було призначене для військових. Але потім воно поширене було на засланців-каторжних і засланців-поселіїв. Особи цивільного відомства також не вилучено від цього покарання. У ХУ томі Св. Законів вид. 1857 р. обчислено близько 40 категорій осіб та справ, які судилися судом військовим, і до яких застосовувалося покарання шпіцрутенами. Крім того, варто було лише видати спеціальний закон, щоби відому категорію злочинів та осіб, або відому місцевість, підвести під дію шпіцрутенів. Думаємо, що розгін також давали відомий відсоток засічень. Таким чином, не дивлячись на видиму відміну смертної кари, опа існувала у нас до останнього часу у вигляді засічення, так би мовити в замаскованому вигляді. Люди схильні через імена переглядати справу: немає сумніву, мало хто розумів стан справ. Громадська думка Росії та Європи сумлінно помилялася на рахунок існування у нас смертної кари за звичайні злочини.