1786 рік був важким роком або — краще сказати — починав собою низку важких років для малоросійського чернецтва. Вийшов найвищий указ про запровадження одноманітності в утриманні малоросійських монастирів з монастирями великоросійськими, а ця одноманітність мала насамперед позначитися на скороченні числа монастирів і ченців. І справді, при введенні штатів у трьох малоросійських єпархіях — київській, чернігівській і новгород-сіверській — виявилися такими, що підлягали закриттю, 42 обителі, і 466 ченців та 510 черниць залишилися в надлишку, не рахуючи зайвих настоятелів і настоятельок, яких набралося 29. Куди було подітися бідним ченцям, що залишилися в надлишку, яким, за висловом київського митрополита, і жити було ніде, і харчуватися нічим? Не відразу ще вийшов найвищий указ, яким надавалося залишеним у надлишку сумне право, потіснившись у невелике число вцілілих монастирів, доживати свій вік на позаштатному утриманні, в очікуванні того, поки вони через смерть не вибудуть, причому місцевим архієреям наказувалося щопівроку рапортувати про успіхи смерті у винищенні цієї зайвої позаштатної братії.
Зовсім в іншому винятково сприятливому становищі знаходився київський Катерининський грецький монастир. У всіх малоросійських монастирях було тісно і багатолюдно; навіть монастирі не закриваються, а що увійшли до штату, мали на половину і більше ченців у надмірності; тим часом у грецькому київському монастирі було лише два ченці, ігумен та паламар монах, та жив ще на спокої архімандрит Євстафій 69 років, колишній настоятель новгород-сіверського монастиря, нещодавно звільнений з пенсією 500 р. с. на рік і дуже зріло розсудив, що йому краще оселитися там, де просторіше.
Тим часом штати, взагалі скупі й сором'язливі, виявилися надмірно щедрими для грецького монастиря. Тоді була епоха захоплення
*) З архівних справ св. Синод.
НАЧЕРКИ З ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ У ХДШ СТОЛІТТІ.