Бєлградський єпископ Феоктист навчався в київській академії філософії, богослов'я та мов єврейській, грецькій, латинській, німецькій, французькій та польській, а до того арифметиці, історії та географії. Після постригу в чернецтво був у тутешньому сухопутному кадетському корпусі ієродияконом та ієромонахом. По творі в архімандрита, з 767 р. перебував у різних монастирях настоятелем, головуючи в консисторіях і з 776 по 779 р. був при словенському архієпископі Євгенії, для пояснення справ з управління єпархією адміністратором. І за іменними найвищими указами в 1783 р. посвячений у вікарного московської єпархії єпископа севського, а в 787 р. лютий. 6 переведений місцевим до білоградської єпархії. Від народження йому 66 років.
Указом від 1 квіт. 1796 р. імп. Катерина призначила митрополитом київським Єрофея, єп. чернігівського. Ймовірно, у той час цей вибір був несподіванкою, та й у цей час важко зрозуміти, чим керувалася монархиня при цьому виборі. Давній архієрей Варлаам тобольський вирізнявся витриманістю та сталістю характеру. Феоктист білоградський славився своєю освіченістю літературно-педагогічною діяльністю. Ієрофей переважав перед своїми спільниками лише кілька років. М. Ієрофей був на київській кафедрі три роки надто (| 2 вер. 1799). Обидва спільники пережили його. Варлаам помер 2 грудня. 1802 р., а Феоктист 29 квіт. 1818 р.
XII.
Чорногорський інок Домтіаш Владевич та його перебування у києво-печерській лаврі').
10 липня 1797 р. імператор Павло І-й отримав наступний лист:
Всемилостивий Государю!
Минулого березня від 27-го писав я В. І. В-ству через руки графа В. П. Мусіна-Пушкіна, що немає руйнівного для києво-печерської лаври, як бути оною під керівництвом єпархіального архієрея, який теперішній преосв. лихоємству надмірно ласий і ненаситний і в правлінні вкрай неробочий і зоральний для лаври святої». Далі слідує обчислення проступків м. Єрофея, яких налічується п'ять: а) неслуженіс урочистого молебню після присяги на вірність імп. Павлу, б) неслужіння панахидів за покійною імператрицею, в) надання 10 чернецям 6-го грудня 1796 р. жорстокості в'язанням їх на жорстокій холоді, г) вживання 25,000 р. с. з неокладних лаврських сум на непотрібні та неправильні витрати, д) неремонтування великої лаврської церкви та друкарських верстатів. Лист закінчується так: Слава Богу, Ваша Імператорська Величність, правда в Росії царює; а тут у приватному місці неправда лютує. Преосвячений мене до свого особистого виправдання ніколи не прищеплював, а, утвердившись на лжесвідках, гпбель мені виготовив. Оголошували йому деякі з наближених до нього, що про мене великий Государ відомий; він відповів: Нехай не пропаду, а його винищу. Всемилостивий Государю! найблагоговійніше прошу Вашого імп. Вели-